Подолати фізичну втому й тілесне виснаження набагато легше, аніж втому душевну. Коли людина втомлюється фізично, то саме тіло їй «підказує», що потрібно відпочити, перекусити, відновити сили під час сну тощо. А от втому душевну, знесилення, апатію, внутрішнє вигорання, втрату душевної рівноваги подолати часом не так легко.
Предстоятель ПЦУ Митрополит Епіфаній пояснює, чому так відбувається, і радить, як рятуватися від душевної втоми.
“Бо люди звикли більшу увагу звертати на зовнішнє, аніж на внутрішнє, піклуватися більше про тіло, аніж про душу, водночас забуваючи, що, як тіло не може існувати без їжі й пиття, так і душа наша не може існувати без поживи духовної. І ніщо найкраще не живить душу, як молитва. Всі ми маємо потребу в молитві, як рослини – у воді. Молитва – пожива та ліки нашої душі. Хто не молиться Богу і не має старанності розмовляти з Богом, той почувається і навіть насправді стає самотнім, покинутим, тривожним, спустошеним, бездушним.
Молитва має велику силу: вона вдихає в нас животворчі сили, насичує спраглу і втомлену душу, вона втішає у скорботах, підтримує й підкріплює у зневірі, відчаї. Молитва – це справді чудодійні ліки для душі, яких потребуємо всі ми без виключення. Через молитву нас чує Бог, а ми відчуваємо Його присутність і допомогу. Через молитву Він нас заспокоює, підтримує, допомагає.
Коли в душі вирує негода, не розбурхуйте пристрасті, не здавайтеся в полон страхам чи розпачу.
Просто зупиніться і знайдіть час для молитви, відкрийте своє серце в молитві перед Богом, нехай вона полегшить тягар вашої зболеної душі. Моліться, як закликає і підказує вам серце, не лише вустами, але й розумом, не відволікаючись на зовнішні хвилювання. І відчуйте ту особливу духовну і всенаповнюючу тишу, в якій з нами так ясно і просто говорить Господь: «Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас» (Мф. 11: 28)”, – зазначає Предстоятель ПЦУ.
