Спогадами про Вхід Господній в Єрусалим ми розпочали Страсну седмицю – час вшанування подій останніх днів земного життя Ісуса Христа: Його страждань, хресної смерті та поховання.
Цей тиждень ми звемо Страсним, бо згадуємо страсті, тобто страждання, Христові: з церковнослов’янської «страсті» – це страждання, розповіли в ПЦУ.
Останній тиждень перед Великоднем справді є дуже особливим, сповненим важливих сенсів і настанов. Богослужіння і спогади Страсного тижня нагадують нам про те, якою дорогою ціною ми викуплені від рабства гріха і смерті – ціною добровільних страждань і смерті на хресті Сина Божого.
Кожен день Страсного тижня в церковній традиції називається великим: Великий понеділок, Великий вівторок, Велика середа, Великий четвер, Велика п’ятниця, Велика субота. Ці шість днів напередодні Великодня – найбільш суворі дні посту. А богослужіння, які звершуються в цей час, не повторюються впродовж року.
Протягом Страсного тижня ми будемо через згадування євангельських подій іти ніби поруч з учнями Христовими через останні дні земного життя Господа Ісуса Христа аж до покладення Його тіла до гробу. Проповідь Спасителя та настанови, зрада Юди Іскаріота, Тайна вечеря в Сионській горниці, де встановлюється Спасителем Таїнство Євхаристії, причастя Тіла і Крові Христових, молитва у Гефсиманському саду, схоплення сторожею та неправедне судилище Синедріону, осудження Пилатом, несення хреста, розп’яття, смерть і поховання – через усе це ми знову подумки пройдемо, чуючи відповідні читання з Євангелія, долучаючись до богослужбових спогадів.
Лише пройшовши через ці спогади Страсного тижня, духовно ставши свідками цих подій, ми можемо по-справжньому оцінити та усвідомити значення Воскресіння Христового. Син Божий показав нам приклад, засвідчуючи, що духовної перемоги над злом неможливо досягнути без жертовності та боротьби, без страждань. Пам’ятаймо, що шлях спасіння – це шлях хресний. Тож покладімося на Бога і, взявши хрест свій, ідімо за Христом, Якому слава на віки!
