Сьогодні Церква вшановує пам’ять апостолів Варфоломія і Варнави.
Про життя і мученицькі смерті святих розповіли в ПЦУ.
«У людей, що увірували, було одне серце й одна душа; i ніхто нічого з майна свого не називав своїм, а все у них було спільне… Так Iосiя, прозваний апостолами Варнавою, що значить «син утіхи», левит, родом кiпрянин, у якого була своя земля, принiс грошi й поклав до нiг апостолiв» (Діян. 4: 32, 36 – 37). Це – біблійна згадка про святого апостола Варнаву, пам՚ять якого Церква вшановує сьогодні. Він був апостолом з числа 70-ти, обраних Спасителем для проповіді Євангелія.
Святий же апостол Варфоломій належав до 12-ти найближчих учнів Ісуса Христа. Сам Господь сказав про нього: «ось воістину ізраїльтянин, у якому нема лукавства» (Ін. 1: 47), а також пообіцяв йому: «Через те, що Я сказав тобі, що бачив тебе під смоковницею, ти віруєш; більше цього побачиш» (Ін. 1: 50). Ім՚я Варфоломій з арамейської означає «син Фоломія» (Фоломій у юдеїв було ім՚я давнє і часто вживане).
Після зішестя Святого Духа на апостолів Варфоломій вирушив з проповіддю до Сирії, Малої Азії та Індії, де переклав Євангеліє від Матфея. Під час проповідування він зазнавав багато прикрощів, гонінь і напастей від невірних. Він звершував чудесні зцілення, навернув багатьох до Христа, за що був страчений язичниками. Сталося це в 71 році після Різдва Христового: його розіп’яли, здерли з живого шкіру і обезголовили.
Святий Варнава проповідував разом з апостолом Павлом в Малій Азії та на Кіпрі, заснував єпископську кафедру у Медіолані (Мілані). Завершив свій земний шлях як мученик близько 62 року, був забитий юдеями камінням на рідній батьківщині, на Кіпрі, і кинутий живим у вогнище. Кілька століть минуло, поки змінилися царі і зупинилися гоніння на християн, і тоді Господь прославив місце, де спочивали мощі святого апостола Варнави. Їх віднайшли 11 дня місяця червня в другій половині V століття.
Святі апостоли Варфоломію і Варнаво, моліть Бога за нас!
