В останній день червня ми соборно, тобто спільно, вшановуємо славних і всехвальних 12 апостолів: Петра, Андрія Першозванного, Якова Зеведеєвого, Іоана Богослова, Филипа, Варфоломія, Фому, Матфея, Якова Алфеєвого, Іуду Якового, Симона Зилота і Матфія.
З Писання ми знаємо, що від початку Спаситель покликав 12 найближчих учнів, апостолів, яких Сам навчав, доручив проповідувати євангельське вчення та яких наділив духовною силою навіть звершувати чудеса. Чому їх було саме 12? Про це розповіли в ПЦУ.
Таке число є невипадковим: 12 є числом давніх колін, тобто родів народу Ізраїля. Саме їм були дані через Мойсея та інших пророків закон і одкровення, саме до них найперше прийшов Спаситель. Тому і число найперше покликаних апостолів було символічно пов’язане з тими, до кого Христос був найперше посланий. Саме до 12-ти апостолів Господь каже: «Істинно говорю вам, що ви, які пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих» (Мф. 19: 28).
Число 12 має також інше символічне значення, бо воно поєднує у собі числа 3 та 4. Три є символом духовного, горнього, небесного світу, будучи пов’язаним зі Святою Трійцею. А чотири є символом світу матеріального, видимого, який має чотири сторони. Сполучення духовного і матеріального, небесного і земного, дає два символічних числа – 7 та 12, перше з яких отримується через додавання, а друге – через множення.
Прославляючи Собор 12-ох апостолів, ми підкреслюємо їхню єдність у вірі, в проповіді, в праці для Церкви. Сама Церква, як ми знаємо, у Символі віри описується чотирма ознаками, серед яких є визначення «Апостольська». Церква називається Апостольською тому, що зберігає і проповідує те саме вчення Євангелія, яке учні Христові отримали безпосередньо від Господа. Зовнішньо Церква зростає і множиться, але внутрішньо, сутнісно, Церква залишається тією самою, що і в час служіння апостолів.
Вчення апостолів є не лише джерелом пізнання істин Євангелія, Христового благовістя, яке було записане апостолами під натхненням Духа Святого. Апостольське вчення також є мірилом правильності нашого християнського життя. У посланнях апостольських ми знаходимо багато практичних настанов у вірі та побожному житті, багато відповідей на питання про християнське вчення, а також про те, чого християни мають прагнути, а від чого віддалятися.
Тож, згадуючи святих апостолів, ми маємо не лише вшановувати їхню пам’ять, як світські люди вшановують героїв минулого, а найперше – навчатися від них віри та доброго християнського життя, брати з них приклад, бути відданими Богу так, як були віддані вони. Апостольське служіння в загальному значенні притаманне кожному, хто увірував у Христа. Бо не лише до небагатьох особливо обраних, але до всіх нас Господь каже: «Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5:16).
