10 липня Українська Церква вшановує пам’ять преподобного Антонія Печерського – великого подвижника, засновника вітчизняного чернецтва, який є фундатором та будівничим кількох святих обителей, зокрема Києво-Печерського монастиря та Успенського собору в ньому.
Вже понад вісім століть він є прославленим Церквою в лику святих, і його приклад і нині надихає нові покоління християн. Преподобний Антоній Печерський був суворим аскетом і звершував свій чернечий подвиг у печері, однак залишався відкритим до всіх, хто шукав у нього поради чи підтримки: утішав словом, лікував, а ще Господь через нього являв чудеса, розповідають в ПЦУ.
До прийняття чернецтва носив ім’я Антип і походив з міста Любеча, що на Чернігівщині. Ще в юності, дізнавшись про життя монахів і надихнувшись цим, вирив собі печеру, прагнучи подвигу усамітнення. Згодом вирушив до Царгорода, а далі дістався Святої Гори Афон. Саме там прийняв постриг із іменем Антоній. Його строге і самовіддане чернече життя вразило навіть досвідчених подвижників Афону.
Провівши там чимало років, за настановою ігумена преподобний повернувся на рідні землі, щоб «і тут бути на користь і підтримку багатьох». Шукаючи місце для усамітнення неподалік Києва, він оселився поблизу села Берестова, у печері, у якій раніше жив у пості й молитві Іларіон, обраний у 1051 році Київським Митрополитом.
У тій печері преподобний Антоній, слідуючи прикладу афонських отців, проводив дні в постійній піднесеній молитві, суворому пості та смиренній праці. Його подвижницьке життя не залишилося непоміченим – все більше людей почали дізнаватися про нього та стали навідуватися ті, хто шукав духовного наставництва. Серед перших ченців був і майбутній преподобний Феодосій. Так почала гуртуватися і зростати чернеча братія, яка згодом стала основою Києво-Печерського монастиря – одного з головних духовних осередків Київської Митрополії.
Прагнучи звершувати свій подвиг у повній самоті, преподобний Антоній викопав нову печеру на сусідньому пагорбі. Це місце згодом отримало назву Ближніх або Антонієвих печер, тоді як попередні стали відомі як Дальні або Феодосієві. Через князівські чвари святий деякий час перебував у Чернігові, де заснував ще один печерний монастир – Іллінський.
Згодом, повернувшись до Києва, він благословив зведення храму на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Незабаром біля нього був закладений монастир з келіями, куди ченці перейшли жити з печер. Оскільки перші монахи обителі звершували свій подвиг у печерах, відтак монастир «приніс» для себе назву Печерський.
Преподобний Антоній відійшов у вічність у 1073 році, проживши 90 років, присвячуючи своє життя служінню Богу та людям. Де нині перебувають його святі мощі – залишається таємницею: так само, як за життя він уникав людської слави, так і після смерті тіло його перебуває в глибині печер.
Преподобний отче наш Антонію, моли Бога за нас! Нехай благодать Божа наповнює наші серця, дарує справедливий мир і силу стояти за святе. Єднаймося в молитві разом!
