Із року в рік ми з душевною радістю відзначаємо це свято, бо Успіння Пресвятої Богородиці проголошує перемогу над смертю та оспівує турботу Божої Матері за весь людський рід: «У Різдві дівство зберегла єси, в Успінні ж світу не залишила єси, Богородице, перейшла Ти до життя, бо Ти Мати Життя, і молитвами Твоїми визволяєш від смерти душі наші».
Про це розповідають в ПЦУ.
Як і всяка людина, Пречиста Владичиця була підвладною смерті. Однак для Неї час завершення земного життя був не мукою, не моментом розлуки із живими, але єднанням з Її Сином, Господом нашим Ісусом Христом. Богородиця, тілесно заснувши сном смерті, Самим Сином Її приймається до небесних осель. І цим показує всім нам приклад того, що не лише Спаситель переміг тління та смерть, але і всякий, хто вірує в Христа, хто любить Бога і виконує Його заповіді – хоча і помре, теж стане переможцем смерті та увійде у життя вічне.
Саме тому не скорботою, а радістю супроводжується наше вшанування Успіння Пресвятої Владичиці – ми не Її смерть згадуємо, але прославляємо перемогу над смертю, яку звершив Її Син і наш Спаситель, і якої Вона була удостоєна. Також ми радіємо тому, що як Господь вознісся на небеса, але за обітницею залишається з вірними по всі дні, до кінця віку, так і Пречиста Божа Матір, хоча тілесно заснула, але і по Успінні своєму, як ми нині урочисто співаємо, «світу не залишила».
Є також привід радіти, бо у боротьбі духовній, у протистоянні лукавому і його слугам, ми не самі, але маємо Звитяжну і Обрану Воєводу – Пресвяту Богородицю, Яка з великою силою йде перед нами в бій проти зла, зміцнюючи та надихаючи нас. Тож від усього серця будемо знову і знову промовляти: «Під Твою Милість прибігаєм, Богородице Діво, молитов наших в час журби не відкинь, але від бід визволи нас, Єдина Чиста і Благословена»!
