Що робити з освяченими речами, які стали непридатними до вживання? Про це розповіли в ПЦУ.
Найперше, нагадаємо, з якою метою ми отримуємо благословення та освячуємо у храмах фрукти, овочі, трави чи квіти, предмети вжитку. Не тому, що вони після цього набувають якоїсь надприродної, магічної сили, стають своєрідними талісманами чи оберегами – а заради самої людини. По суті, об’єктом Божого благословення (яке закликається священнослужителем через молитву) є не стільки конкретні плоди чи предмети, як сама людина, яка їх виростила з милості Божої та принесла на освячення. Тому і звершується окроплення святою водою певних речей, які є важливими в життєдіяльності людини, щоби в її життя, дії, думки та помисли сходило Боже благословення.
Що далі робити з освяченими речами? Найкраще – використовувати їх на користь і благо. Якщо мова йде про освячені фрукти чи плоди, то ними можна пригостити знайомих, сусідів, потребуючих. Освячену воду можна вживати для оздоровлення душі і тіла, особливо, якщо мова йде про агіасму (воду, освячену на Богоявлення). Вона дійсно може довго зберігатися, відомо безліч прикладів її особливого цілющого впливу на здоров’я душі і тіла людини. Але зцілює не сама вода – Господь благоволить і творить чудеса за вірою нашою, зокрема, і через освячену воду. Коли вона за природнім ходом речей стане непридатною для вживання, нею можна полити квіти чи дерева в саду.
Запашні букетики трав і квітів, які ми освячуємо зазвичай у серпні під час Господніх свят, які народна традиція іменує «Спасами», можуть зберігатися в помешканні, зокрема, біля ікон. Висушене різнотрав’я чи зілля можна використати для заварювання корисних трав’яних напоїв, чаїв або під час купання немовлят, приготування ванн. Якщо ж трави з часом вам стануть непотрібними, то не буде гріхом їх утилізувати відповідним чином.
Церковні приписи щодо освячених речей, які за своїми фізичними властивостями вже стали непридатними до вживання, встановлюють, що такі речі можна з належною повагою спалити, закопати в чистому місці, воду – вилити в таке місце. Тобто не можна викидати такі речі в сміття, виливати в каналізацію, але можна закопати залишки біля дерева чи куща, на городі, край поля, воду – вилити до вазону чи квітника.
Є багато забобонів про те, що нібито не можна викидати освячене зілля. Їх можна пояснити благоговійним та шанобливим ставленням до освяченого. Водночас треба розумно ставитись до реальних речей: ми з вами живемо в матеріальному, тимчасовому світі, а тому все тлінне та сотворене на цій землі має певні фізичні властивості. Тому цілком природнім є те, що з часом або під впливом різноманітних факторів навіть освячені предмети можуть псуватися, в’янути, розбиватися тощо. Тож подякуймо Господу за те, що Він дав нам цю певну річ чи поживу на нашу користь і втіху, і вчинімо з нею розумно й природно.
Не варто нагромаджувати у своїх оселях те, що вам вже непотрібне, що зіпсулося. Це можна, якщо є така можливість, спалити, закопати в землю. А зламані натільні хрестики, розбиті ікони, воскові залишки свічок, релігійну літературу тощо можна принести до храму, священнослужителі знають, що з такими речами робити.
Шануймо святині Божі – і Господь через них нас благословить заради любові, яку ми у такий спосіб виявляємо до Нього.