26 вересня вважається днем завершення земного шляху улюбленого учня Ісуса Христа, святого апостола і євангелиста Іоана Богослова. Церква вшановує пам՚ять цього видатного святого, згадуючи його заслуги перед людьми і Господом, а також його непересічний життєвий шлях.
Святий Іоан народився в Віфсаїді (ця назва з давньоєврейської перекладається як «дім рибалки»), у благочестивій віруючій родині, яка жила за законом Мойсеєвим в очікуванні приходу Месії, розповідають в ПЦУ.
Малий Іоан разом зі своїм братом Яковом допомагав батькові у рибальських справах. Приятелювали вони також з іншими жителями Віфсаїди, братами Петром та Андрієм, які згодом теж стали апостолами.
Як свідчить Передання, Іоан Богослов був сином Зеведея і Саломії, дочки Йосифа Обручника. Таким чином, Іоан Богослов доводився Ісусу Христу зведеним племінником. Господь покликав до служіння спершу братів Андрія і Петра, а потім і братів Зеведеєвих – Якова та Іоана. Відразу ж, залишивши човен батька свого, брати пішли за Спасителем.
Після покликання Господь нарік Іоана «сином громовим», бо його богослів’я, як грім, мало розкотитися усім світом, а його чисте, велике християнське серце було щирим до ближніх і сповнене полум’яної, вогненної, жертовної любові. Іоан усюди слідував за своїм Вчителем, навчаючись від Нього премудрості, і Господь шанував його за його незлобливість та душевну чистоту. Ісус Христос вшанував його як найближчого з усіх учнів: він був одним і з трьох апостолів, яким багато разів Господь особливо відкривав божественні таємниці.
Так, разом з апостолом Петром і братом Яковом Іоан був присутній при воскрешенні дочки Іаїра, Преображенні на горі Фавор, молитві Ісуса в саду Гефсиманському. Згідно з Євангелієм, з усіх учнів лише апостол Іоан стояв біля Хреста Спасителя поруч із Богородицею, і саме йому Спаситель доручив опікуватись Його Пречистою Матір’ю. Іоан Богослов виконав заповіт Спасителя і, як рідний син, опікувався Нею у власному будинку і не йшов з Єрусалима на проповідь до самого Її Успіння.
У 50-му році після Різдва Христового, тобто через два роки після Успіння Богородиці, святий Іоан все ще перебував в Єрусалимі, бо відомо, що він був присутній там на апостольському соборі. Тільки після 58 року Іоан обрав собі місцем для благовіствування малоазійські країни, де до нього проповідував святий апостол Павло.
Євангеліє святий Іоан Богослов написав вже в глибокій старості, в кінці І століття. Єпископи Ефеса і всієї Малої Азії, побоюючись лжевчень, які множилися на той час, попросили святого апостола Іоана, єдиного тоді живого свідка земної проповіді Спасителя, дати їм Євангеліє – нове, порівняно з тими, що вже були на той час (Євангелія від Матфея, Марка і Луки). Іоан задовольнив їхнє прохання і дав їм написане з натхнення Святого Духа Євангеліє, яке доповнювало попередні, уточнювало події з земного життя Ісуса Христа, а головне – як і вони несло натхненне слово Боже.
Апостол та євангелист Іоан є справжнім, істинним богословом, а не просто знавцем певних фактів про християнське вчення та історію. Він цілим власним життям втілював і розповсюджував істинне слово Боже, віддано любив Христа, йшов за Ним на Голгофу, був із Ним завжди і не давав нічому з речей світу цього мати місце більше, ніж те, яке належить Сину Божому. Через це святого Іоана Церква іменує справжнім Богословом, бо він власним прикладом життя показує усім християнам істинний шлях богослів’я і любові.
