Сьогодні ПЦУ відзначає свято освячення собору Святої Софії у Києві.
Рішенням Священного Синоду Православної Церкви України від 14 липня 2024 року була закріплена дата 4 листопада як свято пам’яті освячення собору Святої Софії у Києві – нашої давньої святині, зведеної в центрі княжого Києва на початку XI століття, повідомляють в ПЦУ.
Це свято для Української Церкви не нове, адже цей спогад зник із українських видань місяцесловів після анексії Київської Митрополії Московським Патріархатом у XVII столітті.
“Тому ми відродили історичну справедливість та поновили в сучасних місяцесловах цю пам’ятну дату з огляду на важливість Софії Київської для української історії, для українського народу, для Української Церкви, яка має понад тисячолітню історію”, – зазначають в ПЦУ.
Софію Київську по праву називають тисячолітнім символом нашої державності, і щоб оповісти всю її історію та описати унікальність цієї стародавньої святині, потрібно дуже багато часу.
Спробуйте лише уявити, мовчазними свідками скількох подій нашої буремної історії були стіни цього величного храму! Скільки правителів, святителів, видатних людей нашої держави та й гостей з інших країн бачила Софія Київська! Скільки доленосних подій відбувалося на її подвір’ї та під її склепінням! Унікальні давні мозаїки та фрески Святої Софії є безцінним надбанням культури нашого народу, які крізь багато століть вражають своєю автентичністю, майстерністю, глибокою духовністю та дивовижним символізмом. Господь недарма зберіг Софію Київську для всіх нас.
Цей собор було засновано хрестителем України-Руси, великим київським князем Володимиром, а завершено його сином і спадкоємцем на київському престолі святим благовірним князем Ярославом Мудрим. Свідок появи Софійського собору митрополит-русич Іларіон Київський у своєму «Слові про Закон і Благодать» говорить, що у цій справі Ярослав завершив починання свого батька Володимира, як Соломон – Давидове у будівництві Єрусалимського храму.
Є ще одне важливе історичне джерело: хроніка німецького єпископа Титмара Мерзербурського, який теж був сучасником князя Володимира і який згадує Софійський собор під 1017 роком, а в серпні 1018-го – вже як діючу резиденцію Київського Митрополита.
Найдавніші написи-графіті на фресках Святої Софії, що містять дати 1018, 1019, 1022 і 1023 років, чітко позначають верхню хронологічну межу побудови собору. Тож співставлення даних графіті й днів освячення Софійського собору, що збереглися в давніх Святцях, дозволило точно датувати виникнення собору: 4 листопада 1011 року (заснування) – 11 травня 1018 року (завершення).
Так, завдяки давнім Святкам відомо, що за святого князя Володимира Великого місце побудови й фундаменти собору освятили 4 листопада 1011 року, а за князя Ярослава Мудрого, 11 травня 1018-го, був освячений престол у храмі.
Тож сьогодні, 4 листопада 2025 року, ми з вами відзначаємо 1014 років з часу освячення собору Святої Софії у Києві. Для кращого розуміння: це за 136 років до заснування Москви!
