Очільники УПЦ МП не мають бажання розривати відносини з Московським Патріархатом і сподіваються зберегти свій теперішній статус.
Таку думку висловив доктор філософських наук, професор Юрій Чорноморець у статті, яку публікує РІСУ.
Фото: УНІАН
“Маючи надії на отримання гарантій продовження власного існування в Україні у результаті післявоєнного примирення, УПЦ сьогодні затягує час і не робить жодних кроків до усамостійнення від РПЦ та набуття нового канонічного статусу”, — зазначив науковець.
«Сьогодні в УПЦ створюється видимість дискусій про канонічний статус УПЦ та особливий шлях до автокефалії з одного боку та обов’язок відновлення поминання усіма Патріарха Кирила з іншого боку. Окремим трендом стають дискусії про екзархат, про вину Константинопольського Патріархату і керівництва ПЦУ за стан сучасного українського православ’я. Всі ці дискусії покликані віддалити вірних УПЦ від ясного розуміння канонічних основ, що визначають сьогоднішній статус УПЦ та її можливе майбутнє», — вважає Юрій Чорноморець.
Він звертає увагу на те, що єпископат УПЦ МП сприймають як єпископат РПЦ в Україні і в самій Московській Патріархії, і у Вселенському Патріархаті, і в тих Православних Церквах, які з ними підтримують відносини.
«Всі єпископи УПЦ наведені в офіційному довіднику Вселенського Патріархату в розділі єпископату РПЦ в України, при чому, починаючи з довідника 2019 року, не визнаються законними єпархіальними єпископами. За оцінкою Вселенського Патріархату, вони стали єпископами, що у неканонічний спосіб перебувають на території України. Зокрема, митрополит Онуфрій вже не визнається як “Київський та всієї України”, а як “Онуфрій, митрополит у Києві”. Наступний крок для Вселенського Патріархату – це визнати УПЦ “самочинним зборищем” або й навіть “розколом”, оскільки ці єпископи не визнали рішення Вселенського престолу від 11 жовтня 2018 року про повернення Київської митрополії у лоно Константинопольського Патріархату та наступного рішення про утворення ПЦУ і надання їй автокефалії», — пише експерт.
На його думку, є дивними з погляду канонічного права заяви представників УПЦ МП про необхідність вирішення українського питання на Нараді Предстоятелів автокефальних Православних Церков, але які не підкріплені жодними відповідними діями.
«Якщо єпископат УПЦ хоче все-таки конституювати УПЦ як самостійну Церкву, яка вже не буде частиною РПЦ, то для керівництва УПЦ є один шлях, передбачений канонами – це подавати апеляцію на розгляд Константинопольського Патріархату як першого престолу, що має владу вищої апеляційної інстанції. І вже Константинопольський Патріарх може ініціювати Нараду Предстоятелів, УПЦ може лише просити про скликання такої наради Патріарха Варфоломія», — зауважує Чорноморець.
Експерт наголошує, що для цього провід УПЦ МП мав би надіслати офіційний лист до Вселенського Патріарха, в якому міг би також викласти свої зауваження до діяльності Константинопольського Патріархату в Україні, до дій ПЦУ.
Проте жодних офіційних звернень від УПЦ МП до Вселенського Патріарха або листів до всіх Предстоятелів автокефальних Церков не надходило, що свідчить «про істинне бажання керівництва УПЦ МП не виходити із складу РПЦ».
Як зауважує Юрій Чорноморець, «з точки зору Вселенського Патріарха українське питання в цілому вирішене, томос наданий і єпископи УПЦ вільні приєднатися до ПЦУ, при чому ПЦУ гарантує за всіма збереження їх кафедр і їх єпархій. За бажання УПЦ могла домовитися про автономне існування в ПЦУ і мати такий же статус, як РПЦЗ в РПЦ. Це була б де-факто незалежна Церква, яка вирішувала б всі свої питання самостійно, але яка б як ціле брала участь у житті ПЦУ та впливала на ПЦУ. Ця модель розв’язання проблеми об’єднання українського православ’я не потребувала б нового формального переформатування. Звичайно, що таку єдину Церкву дуже швидко визнали б усі автокефальні Церкви, можливо за виключенням РПЦ, яка не відступатиме від своїх прав на Україну та спробує засновувати структуру, яка буде безпосередньо підпорядковуватися Московському Патріарху».
Проте для проводу УПЦ МП важливе визнання саме від РПЦ, яку вони вважають своєю материнською Церквою, зазначає експерт.
«А оскільки керівництво РПЦ категорично заперечує можливість визнання автокефалії українського православ’я з боку Москви, то й затягування з відділенням від Москви де-факто є продовженням перебування УПЦ МП у складі РПЦ», — впевнений Юрій Чорноморець.
