Мешканцям будинку на вулиці 15 квітня в Тернополі під час російських обстрілів 19 листопада допомагали рятуватися священники ПЦУ. Вони витягували людей з палаючого будинку за допомогою церковної драбини.
Історії порятунку розповіли Суспільному.
Настоятель храму Преображення Господнього Богдан Комарницький розповів, що вибухи почув близько 7-ої години, коли йшов до церкви, щоб підготуватися до ранкової служби Божої.
Богдан Комарницький, настоятель храму ПЦУ.
“Бачу, що йде дим із будинків, з вікон люди кричать: “Отче Богдане, рятуйте”. Я тоді зразу взяв довгу драбину, бо в нас ще є короткі, але вони не підійшли. Несу драбину і дзвоню до отців, вони вже були на підході. Прибігли, ми відразу розклали драбину, приставили до третього поверху і рятуємо. Дівчину врятували, потім ще когось, двох чи трьох, я навіть не пам’ятаю у тій катавасії. Як мінімум, четверо людей”, — говорить Богдан Комарницький.
Отець Богдан зазначив, що має військовий досвід і йому раніше доводилося гасити пожежі. У будинку на вулиці 15 квітня людей рятували з обох боків багатоповерхівки.
“Я навіть не знав, що спереду будинку був прильот і там ще страшніше. Машини всі горять, вибухають, там страшенний вогонь. Ми понесли драбину туди. На третьому поверсі була жінка чи дівчина, приклали драбину, але вогонь горів весь час. Я почав кричати, щоб газ перекрили, бо пожежників ще не було, тривала тривога.
Жінка чи дівчина вже переставила ногу і видно, що задихалася від диму, бо хиталася. Ми переживали, щоб не впала. Не могли всі вилізти на драбину, бо вона господарська, не міцна, ще й вся обгоріла. Але якраз рятувальники під’їхали, вилізли до неї по нашій драбині, перевірили її пульс і сказали, що жива. Видно, знепритомніла через дим. Потім приклали люльку пожежну і зняли”, — сказав Богдан Комарницький.
Василь Куць, священник ПЦУ, біля обгорілого будинку.
На допомогу Богдану Комарницькому прибіг священник Василь Куць. Він розповів, що живе неподалік. Василь Куць розповів, що за свої 50 років такої пожежі ще не бачив.
“Ми не хотіли такого досвіду, але від того, що відбувається в часі війни, ніхто не застрахований. Маємо діяти за покликом серця і своїх людських можливостей”, — зазначив священник.
Мешканка будинку Лілія Цап — одна з тих, кого врятували священники. Квартира жінки розташована на другому поверсі.
“Почалося сильне задимлення і я зрозуміла, що в мене немає шансів. Почала оцінювати ситуацію, навіть готова була стрибати з вікна, але там ринва. І тут побачила отця Богдана, зосередилася й почала кричати до нього: “Рятуйте, я не можу дихати”. Він побачив мене і питає: “Давати драбину?” Кажу: “Так”. Вони приставили драбину, тримали, вона не дуже діставала до вікна. Не знаю, як я вчепилася пальцями за підвіконник і спустилася по драбині. Підійшла до парканчика, підняла очі й побачила полум’я з лоджії”, – розповіла вона.
Багато сусідів не змогли врятуватися з вогню, каже Лілія: “З нашого під’їзду офіційно визнані мертвими 12 людей. Я їх всіх знаю ще з 1989 року або з їхнього народження”.
