Сім років тому, 15 грудня 2018 року, відбувся Об’єднавчий Собор, який утвердив єднання трьох гілок до того часу поділеного українського православ’я в єдиній автокефальній помісній Православній Церкві України.
Головними підсумками цього Собору були рішення про єдність Церкви, ухвалення її статутних документів та обрання Предстоятеля – Митрополита Епіфанія. Завдяки цим рішенням наша Помісна Церква отримала з рук Вселенського Патріарха Варфоломія Патріарший і Синодальний Томос про автокефалію, розповідають в ПЦУ.
Згадаймо, в яких умовах відбувалася ця історична подія.
Напередодні Всеправославного Собору 16 червня 2016 року Верховною Радою України була прийнята постанова № 1422-VIII «Про Звернення Верховної Ради України до Варфоломія, Архієпископа Константинополя і Нового Риму, Вселенського Патріарха щодо надання автокефалії Православній Церкві в Україні». В цьому зверненні ВРУ просила Вселенського Патріарха: визнати нечинним акт 1686 р. як такий, що був ухвалений з порушенням священних канонів Православної Церкви; взяти участь у подоланні наслідків церковного поділу шляхом скликання під егідою Вселенського Патріархату Всеукраїнського об’єднавчого собору з метою вирішення всіх суперечливих питань та об’єднання Українського православ’я; видати Томос про автокефалію Православної Церкви в Україні.
Далі тривала серйозна робота, дослідження, зустрічі, діалоги, дискусії, пошуки відповідей на складні питання, результатом яких стали рішення Вселенського Патріархату, ухвалені у 2018 році, а саме – було засвідчено, що Московська патріархія не має жодних канонічних прав на юрисдикцію в Україні, бо привласнила контроль над Київською Митрополією наприкінці XVII століття самовільно і шляхом насильства.
Також було підтверджене повне і остаточне відкликання будь-яких зобов’язань за листом Вселенського Патріарха Діонісія IV, бо умови, на яких він був наданий, Москвою ніколи не були виконані, а обставини, які були причиною для цього листа – абсолютно змінилися. Було визнано недійсним накладання всіх заборон та інших церковних покарань, які Московська патріархія здійснила щодо прихильників української автокефалії не за справжні порушення, а заради тиску і залякування.
27-29 листопада 2018 року Вселенський Патріархат провів засідання Священного Синоду, де, окрім інших питань, обговорювався текст Томосу про автокефалію Української Церкви. За результатами Синоду було видано комюніке, у якому сповіщено про створення проекту Статуту Помісної Православної Церкви України.
Патріарх Варфоломій у своїх листах-запрошеннях закликав православних ієрархів трьох юрисдикцій в Україні взяти участь в Об’єднавчому Соборі 15 грудня 2018 р. Патріарх Варфоломій також написав листа митрополиту Онуфрію, в якому зазначив, що після обрання Предстоятеля Помісної Церкви він вже не зможе носити титул «Митрополит Київський». Якщо з боку УАПЦ та УПЦ КП всі архієреї прийняли це запрошення та взяли участь у Об’єднавчому Соборі, то з юрисдикції Московського патріархату лише два ієрархи виконали свій канонічний обов’язок перед Церквою і українським народом.
Історичний Об’єднавчий Собор відбувся 15 грудня 2018 року у Софії Київській. Перед початком Собору відбулися помісні Собори УПЦ Київського Патріархату та УАПЦ, які ухвалили рішення припинити свою діяльність як окремі релігійні об’єднання та об’єднатися в одну Православну Церкву України. Делегатами Собору – всіма ієрархами з УПЦ КП, УАПЦ та двома ієрархами з УПЦ МП, представниками кліру і мирян, було одноголосно створено Православну Церкву України, а також затверджено її Статут та інші необхідні рішення. Шляхом таємного голосування новим Предстоятелем обрали Митрополита Епіфанія. Титул Предстоятеля Православної Церкви України — Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України.
5 січня 2019 року Вселенський Патріарх Варфоломій підписав Томос про Автокефалію Православної Церкви України. Наступного дня Томос було офіційно вручено Предстоятелю ПЦУ та відбулося євхаристійне співслужіння двох Предстоятелів та ієрархів і духовенства обох Церков.
Тож всупереч сподіванням Московського Патріархату зірвати об’єднавчий процес і не допустити надання Томосу про автокефалію, наш Об’єднавчий Собор у Святій Софії відбувся успішно, об’єднання українського православ’я було утверджене, і Православна Церква України як спадкоємиця всіх попередніх православних структур та юрисдикцій, що діяли на українських теренах від апостольських часів і до Собору – стала повноцінною та повноправною автокефальною Церквою у Диптиху Вселенського Православ’я.
З того часу Православна Церква України – єдина канонічно сформована православна юрисдикція в Україні.
