У церковній традиції Різдвяний святвечір має назву Навечір’я Різдва Христового. Це дуже очікуваний день, яким завершується сорокаденний Різдвяний піст, і настає передчуття великої радості – народження Спасителя світу.

Уставні відправи сьогодні складають великі часи та зображальні, а опісля звершується Літургія за чином святителя Василія Великого, пояснюють в ПЦУ.

Священнослужителі одягають білі облачення – як знак Божого Світла та духовної чистоти, а також радості, що наповнює душу напередодні Різдва Христового.

Для українських сімей Святвечір – час єдності та любові до своєї родини, який сповнений давніх традицій і затишку. За можливістю, господарі готують до 12 пісних страв, запрошують близьких до спільного столу та несуть «вечерю» своїм батькам.

Центральною стравою є кутя або коливо – зварена пшениця з медом і маком, яку куштують першою. Зерно пшениці символізує вічне життя, мед – небесну радість і блаженство, а мак уособлює продовження роду.

Цікаво, що традиція готувати на Святвечір саме 12 страв формувалася поступово. Символ цього числа пов’язують із місяцями року або з апостолами, але в побуті воно означало повний і щедрий стіл. Страви мали бути різними за смаком і складом, щоб рік був достатнім і без нестачі.

Після завершення богослужіння і з появою першої зірки на небі, що нагадує нам про Вифлеємську зорю, родина збирається за столом. У домі лунає коляда – щира молитва в пісні, яка прославляє народження Христа та несе благу звістку миру, добра і надії.

Зараз, у час важких випробувань і війни, нас намагаються позбавити спокою, тиші й родинного тепла. Та ми знаємо: світло завжди сильніше за темряву, життя перемагає смерть, а любов – страх. З вірою в серці молимося і сподіваємося, що з Божою допомогою Україна вистоїть і переможе. Бо Христос народився, щоби спасти нас та подарувати світові світло, мир і надію.

Comments are closed.