Четвертий рік повномасштабної війни за незалежність ворог прагне у нас забрати нашу землю, родини, відчуття спокою і миру у своєму домі. Але ми тримаємось і підтримуємо один одного.
Про це говорить у своєму різдвяному вітанні президент України Володимир Зеленський.
“Ми відзначаємо Різдво у важкий час. На жаль, не всі з нас у цей вечір вдома, і не в усіх, на жаль, є дім, і не всі, на жаль, сьогодні з нами. Та попри всі біди, які принесла Росія, вона не здатна окупувати чи розбомбити найголовніше. Це наше українське серце, це наша віра один в одного й це наша єдність.
І тому мільйони з нас сьогодні чекатимуть у небі першу зорю. В небі Києва, Закарпаття, в небі Одеси чи Куп’янська – де б не були. Українці сьогодні разом. Відзначають Різдво в одну дату, як одна велика родина.
Безумовно, часи війни змінили нас. І не так зараз важливо, як ми прикрашаємо свій дім, а те, як захищаємо його. І майже не має значення, які страви на столі, – важливо, які люди за столом.
І щоб ті, хто зараз нас захищає і не може бути поруч, удома, були на зв’язку. Щоб почути їхній голос хоча б на хвилинку, отримати найцінніше повідомлення: «У мене все добре». І радість приносять не яскраві ілюмінації, а просто світло – світло в наших оселях та всередині нас.
І ми щасливі, коли чуємо музику Різдва, але ще більше – коли не чуємо музику зла, не чуємо пролітаючих над головою дронів і ракет.
Напередодні Різдва «рускіє» вкотре показали, хто вони насправді. Масовані обстріли, сотні шахедів, балістика, «кинджали» – все було. Так б’ють безбожники. Так роблять ті, хто не має абсолютно нічого спільного з християнством і будь-чим людським.
Але ми тримаємось. Ми підтримуємо один одного. І ми молимося сьогодні за всіх, хто на фронті, щоб повернулися живими. За всіх, хто в полоні, – щоб повернулися додому. За всіх наших загиблих героїв, які захистили Україну ціною життя. За всіх, кого Росія загнала в окупацію і кого змусила поїхати. Кому важко, але вони не втратили Україну в собі, а отже, їх ніколи не втратить Україна. Ми сьогодні пліч-о-пліч. Ми не загубимося в темряві, наживо чи подумки ми привітаємо одне одного, ми обіймемо й зігріємо одне одного, подзвонимо батькам, поцілуємо дітей, міцно обіймемо своїх рідних і, звісно, згадаємо – згадаємо всіх своїх.
І допоки це все живе в наших серцях, допоки живе людина всередині нас, допоки не згасла ця наша віра й це таке, таке просте, але сильне людське бажання жити, доти в жодного зла немає шансів. І зайвий доказ цьому – наші прекрасні дітки, які в ці дні збираються разом, переодягаються в різні вбрання і йдуть – так само, як колись, – сповіщати людей про радісну новину.
Народження Сина Божого. І так само, як колись, ми відкриваємо свої двері і відкриваємо свої серця і ми бережемо ці свої традиції, і так само, як колись, усі разом співаємо свої колядки. І це так важливо й цінно, що все це збереглося, не зникло, не стерлось, не забулось, і продовжується, і живе. І поки так відбувається, доти не зникли ми, доти життя перемагатиме, доти бережеться Україна.
Дорогий народе!
Здавна українці вірили, що в ніч на Різдво відкриваються небеса. І якщо розказати їм свою мрію, вона точно здійсниться. Сьогодні мрія в усіх нас одна. І бажання ми загадуємо одне
на всіх.
«Щоб він сконав», – скаже кожен про себе, але, коли звертаємося до Бога, звісно, ми просимо ширше.
Просимо про мир для України. Ми боремось за це. І молимось за це. І на це заслуговуємо. Щоб кожна українська родина жила в злагоді. Щоб кожна українська дитинка зраділа подарунку, усміхнулася, зберегла таку важливу дитячу віру в добро й диво.
Щоб очі наших дітей, очі наших батьків, наших коханих, рідних нарешті не плакали. Щоб добро й правда перемогли. Щоб була перемога миру. І були ми. І була Україна. І неодмінно – день, коли всі зберуться вдома у перший мирний рік, мирного Різдва і скажуть одне одному: «Христос народився! Славімо Його!» – зазначив президент.
