На третій день святкування Різдва Христового Церква з особливою пошаною згадує святого Стефана – людину, яка першою серед християн засвідчила свою віру ціною власного життя. Саме тому він увійшов в історію Церкви як першомученик, розповідають в ПЦУ.

Слово «мученик» походить від грецького «мартірóс» – «свідок», адже мучеництво є не просто стражданням, а свідомим і правдивим свідченням істини, навіть до смерті.

Святий Стефан був також архідияконом – старшим серед семи перших дияконів, що з грецької означає «служителів», яких обрали святі апостоли з єрусалимської християнської громади. Ці диякони отримали благословення через молитву й покладення рук, щоби допомагати апостолам у щоденній церковній праці. Особливим їхнім завданням була організація спільних трапез любові – агап, під час яких перші християни збиралися разом і звершували Євхаристію.

Глибока ревність Стефана, чудесні зцілення та смілива проповідь Божого слова допомагали дедалі більшій кількості людей знайти шлях до істини. Саме через віддане служіння Господу архідиякон Стефан першим зазнав переслідування серед християн. Подібно до Христа Спасителя, його поставили перед судом, звинувативши в богохульстві, бо він проповідував, що Ісус, Якого було розіп’ято, є обіцяним Месією і істинним Сином Божим, чого релігійні провідники не бажали визнавати.

Під час суду Стефан виголосив сміливу й викривальну промову, у якій докоряв первосвященникам, книжникам і фарисеям за закам’янілі серця, лицемірство, переслідування пророків та вбивство Христа. У відповідь розлючений натовп накинувся на свідка істини й побив його камінням. Святий із великою мужністю прийняв мученицьку смерть за віру в Христа.

Святі апостоли рукопоклали Стефана архідияконом невдовзі після П’ятидесятниці, а пізніше того ж року він постраждав за Христа, маючи трохи більше тридцяти років.

Comments are closed.