Сьогодні вшановують святителя Василія Великого, який заслужено має одне з найбільш почесних місць й іменується вселенським вчителем. Бо він і богословською працею, і аскетичними подвигами, і служінням Церкві, своїм поясненням тайн віри й настановами зробив надзвичайно великий внесок у розбудову всіх аспектів церковного життя.
Святитель Василій Великий жив у IV столітті, був видатним богословом, захисником Істини перед нападами єресей, талановитим проповідником і гідним наслідування ієрархом. Хоча прожив він порівняно недовге життя, менше 50 років, але за цей час звершив багато видатних справ на благо Церкви і тому вшановується серед великих святих, розповідають в ПЦУ.
Народився майбутній святитель у знатній заможній родині, яка славилася благочестям. Його батька теж звали Василій, він був відомим ритором, а мати Емілія й бабця Макрина суттєво вплинули на формування духовності й укріплення віри майбутнього святителя. В родині було десятеро дітей, і п’ятеро з них були зачислені до лику святих.
Святий Василій Великий здобув прекрасну різнобічну освіту: філософ, філолог, оратор, юрист, природознавець, також він мав глибокі пізнання в астрономії, математиці та медицині. Близько 357 року повернувся на батьківщину, в рідну Кесарію, де вирішив стати на шлях аскетичного життя. Він роздав майно бідним, подорожував разом із християнськими подвижниками, тлумачив людям Писання, укладав правила морального життя, засновував духовні обителі.
Саме святого Василія Великого називають батьком грецького чернецтва, адже його правила чернечого життя є зразком для уставів у монастирях. Єпископську хіротонію в Кесарії він прийняв, коли йому було 40 років. Проповіді він виголошував щодня, часто двічі: вранці та ввечері. В цей час святитель уклав чин Божественної літургії, яким ми й досі послуговуємося, звершуючи літургію за ним кілька разів на рік. Святим написані також численні богослужбові твори, бесіди, тлумачення, звернення тощо.
Дев’ять років його архієрейства були, мабуть, найскладнішими роками його життя, позначені зіткненнями зі світською владою, яка тоді підтримувала єресь аріанства, різними протистояннями, підступами та випробуваннями. Проблеми зі здоров’ям та скорботи пастирського служіння рано виснажили його. Упокоївся святий Василій Великий 1 січня 379 року, не проживши й 50-ти років.
Спочилого Василія Великого поховали в гробниці отців Церкви, серед його попередників по Кесарійській кафедрі та мощів чесних мучеників. Церква одразу стала вшановувати його пам’ять і робить це донині.
Великий святителю отче Василію, преславний Вселенської Церкви учителю, моли Бога за нас!
