Стрітення Господнє – велике, одне з дванадцяти найбільших свят Православної Церкви, яке відзначається 2 лютого за новоюліанським календарем. Це свято – особливе, бо єдине з дванадесятих, яке за уставом одночасно є Богородичним і Господнім. Адже, згадуючи описану в Євангелії подію, відзначаючи Стрітення, ми водночас вшановуємо і Господа, і Його Пречисту Матір.
Про це розповідають в ПЦУ.
З Писання ми знаємо про те, як саме сталося Стрітення. Ця євангельська подія відбулася на 40-й день після народження Господа Ісуса Христа. Виконуючи тогочасний закон, Богородиця та праведний Йосиф Обручник принесли Богонемовля до храму, щоби посвятити Його Богові і віддати за Нього символічну жертву (плату).
Старозавітний закон приписував, що перший син, який народжується у сім’ї, повинен бути посвячений Богові. У такий спосіб відбувалося нагадування про призначення людини, як творіння: вона приходить у буття, народжується і живе не завдяки самій собі, навіть не завдяки батькам, але в першу чергу завдяки Богу-Творцю. А ще новонароджений хлопчик означав появу нового покоління. Для народу Ізраїля, від якого за обітницею Божою мав постати Спаситель світу, цей обряд нагадував про наближення приходу Месії.
Хоча у день принесення у храм Христос за плоттю лише сорокаденне Немовля, але водночас Він є Предвічний Син Божий і обіцяний Месія, і за одкровенням Духа Святого свідчення про це сповіщають праведні Симеон та Анна.
Ці двоє праведників стають ніби втіленням всього очікування людства на прихід Спасителя. Вони стають свідками здійснення давніх обітниць. Дух Божий приводить їх до храму в час, коли Діва Марія з Йосифом Обручником принесли туди Немовля Ісуса.
Саме тому шанована нині подія називається Стрітенням, тобто зустріччю. Старозавітні праведники Симеон і Анна зустрічають Месію-Спасителя. Хоч і минуло багато століть від часу, коли Бог прабатькам дав обітницю, що прийде у світ Син Діви, Який зітре голову змія, тобто знищить силу і панування гріха – але час цей все одно настав. Тому й радіє Симеон, що очі його побачили це, що обіцяне Богом як віддавна прабатькам, так і йому особисто від Духа Божого – здійснюється. Так само радіє і праведна Анна, яка майже все життя у пості та молитві провела при храмі, і вона сповіщає про свою радість і про прихід Месії тим, хто в Єрусалимі чекав на Нього.
Симеон і Анна сподобилися зустріти Спасителя і пізнати в Немовляті Месію тому, що вірили в усе, обіцяне Богом, служили Господу молитвою і добрими справами, за що і названі людьми праведними. І це є прикладом для кожної людини: якщо хочеш пізнати Бога, якщо хочеш зустріти Його, наблизитися до Нього – і ти роби так, наслідуй приклад праведників, май щиру і діяльну віру та надію, молися, чини добрі справи! Тоді і ти не лише зустрінеш Христа у своєму житті, але і приймеш Його та житимеш тим життям, яке Він дарує людству, оновлюючи світ.
