У тяжких умовах війни вміння прощати, тобто не тримати, відпускати образи, є дуже важливим. Насамперед, у стосунках з нашими ближніми, рідними, знайомими, колегами, друзями.
Про це розмірковує Предстоятель ПЦУ Митрополит Епіфаній, нагадуючи, що за кілька днів – Прощена неділя, останній день перед Великим постом.
“Кожен із нас несе свій нелегкий хрест, і всі ми страждаємо від тяжких випробувань, через які нас змушує проходити російський агресор. Українці зараз – ніби оголений нерв, і часом людині достатньо малої іскорки, невеликого подразника, аби пройнятися нестерпимим болем, вибухнути емоціями, гнівом, злістю. Це небезпечно і доволі болісно, виснажливо і спустошливо. Але як у цьому може допомогти прощення?
Воно допоможе бачити у своїх ближніх не ворога, а союзника, не противника, а такого ж постраждалого, як і ви. Допоможе часом приборкати непотрібну бурю, утримає від засмучення, поспішних образливих слів чи гострих емоційних реакцій щодо інших. Прощення допоможе, бо ґрунтується на любові. А любов – зцілює, умиротворює, єднає.
Все другорядне і мінливе відступає перед трагедією війни. І на перший план виходять справи милосердя, жертовність, допомога та взаємна підтримка. Без цього вистояти, вижити в час війни просто неможливо. Вміння не тримати зла, прощати і допомагати є дуже важливим. Наскільки – просто на хвилинку уявіть світ без прощення. Уявіть світ, в якому найменша провина, незручне слово чи образливий погляд приводив би до миттєвої помсти, покарання, насилля. Такого світу би вже не існувало.
Немає жодної людини, яка би не згрішила, свідомо чи несвідомо. Кожен із нас має численні провини і перед людьми, і перед Богом. Тож маємо розуміти, що й ми самі цілком заслуговуємо на справедливе осудження та покарання за власні гріхи. А тому, якщо хочемо милосердя і можливості на виправлення, зміну, то маємо бути милосердними і стриманими щодо наших ближніх.
Для того, щоби отримати прощення, і нам належить його виявляти. Господь показує це через притчу про немилосердного позичкодавця. Цей чоловік отримав прощення невідплатного боргу, бо цар змилосердився над ним і простив йому все, але сам він не схотів простити ближньому своєму значно менший борг і був за це покараний. Також Господь нагадує про необхідність прощення і через слова молитви, які дані нам за зразок: «Прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Ці слова означають: ми прощаємо, тому і Ти нас прости, Господи, а коли ми не прощаємо, то і ми не можемо сподіватися на прощення.
Прощення не означає примирення зі злом, з гріхом. Прощення не означає, що ми закриваємо очі на якусь несправедливість, провину і таким чином «стираємо» її. Прощення означає, що ми прагнемо примирення з ближніми заради того, щоби зла у світі цьому стало менше. Бо зло не може бути переможене іншим злом, а лише добром – як темрява перемагається лише світлом. Не передавайте зло по колу, зупиніть його.
Будьте добрішими одне до одного! Будьте мудрішими за нашого справжнього ворога, який засліплений своєю ненавистю і захлинається в ній. Будьте сильними і навчіться просити вибачення та прощати. Бо ми є насправді сильними тоді, коли бажаємо добра, коли замість проявів гніву дослуховуємося до інших, коли замість сотень нарікань кажемо «Дякую», коли обираємо людяність, милосердя, любов”, – наголошує Предстоятель ПЦУ.
