Особливе значення для нашої Церкви має святий Андрій Першозваний, пам’ять якого ми сьогодні вшановуємо, розповідають в ПЦУ.
Після зішестя Святого Духа на апостолів він пішов із проповіддю у Скіфію – землі, на яких пізніше виникне наша Русь-Україна. Сучасні дослідники дійшли висновку, що святий апостол Андрій мандрував Скіфією впродовж 10 – 20 років. І було це у другій половині І століття після Різдва Христового.
Про благовістя апостола Андрія у Скіфії свідчать давні християнські письменники, зокрема Іполит Римський (III ст.), церковний історик Євсевій Кесарійський (IV ст.) та інші. А стародавній літопис «Повість минулих літ» оповідає про подорож апостола Андрія так: «І прибув він до гирла Дніпрового, а звідти вирушив угору по Дніпру. І сталося, що він прибув і зупинився під горами на березі. А ранком, уставши, промовив він до учнів, що були з ним: «Бачите ви гори ці? На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков здвигне тут Бог». І піднявся він на гори ці, поблагословив їх, помолився Богу і зійшов з гори цієї, де пізніше виріс Київ».
Святий Андрій був простим рибалкою із Вифсаїди – містечка на узбережжі Галілейського озера. На відміну від свого брата Симона (якого пізніше Господь Ісус Христос назвав Петром), він не мав власної сім’ї, а цікавився духовними питаннями, через що став учнем Іоана Предтечі. А коли Сам Христос прийшов на Йордан, щоб охреститися від Іоана, тоді Андрій разом зі своїм земляком Іоаном Зеведеєвим (майбутнім апостолом Іоаном Богословом) послідували за Месією. Пізніше до них приєднався і брат Андріїв Петро.
Першозваним називають апостола Андрія за те, що він раніше від інших пішов за Христом, невідступно був поруч із Ним упродовж всього Його земного служіння. Разом з іншими учениками святий Андрій удостоївся бачити Господа після воскресіння і бути присутнім на Єлеонській горі, коли Господь, благословивши учнів, вознісся. Після зішестя Святого Духа на апостолів святий апостол Андрій пішов із проповіддю у північні країни.
На своєму шляху святий Андрій зазнавав багато знущань, мук і скорбот від язичників, але він невтомно ніс людям слово Боже, проповідуючи істину. Багато чудес звершив Господь через Свого відданого учня, заснував церкви. Останнім місцем, куди прийшов святий апостол і де прийняв свою мученицьку смерть, стало грецьке місто Патри. Там його розіп’яли на хресті, який мав вигляд літери «X». Тому і до нашого часу такий хрест називається «андріївським».
Здавна наші славні предки шанували пам’ять апостола Андрія. Молодший син князя Ярослава Мудрого, Всеволод, у хрещенні отримав ім’я Андрій. У 1086 році він заснував у Києві Андріївський монастир. У 1215 році на тому місці, де за переказом апостол поставив перший хрест, було споруджено дерев’яну Хрестовоздвиженську церкву. А у XVIII столітті там за проектом архітектора Бартоломео Франческо Растреллі звели кам’яний храм святого Андрія Першозваного, який і донині височіє на Андріївському узвозі столиці.
