Нинішній стан давньої Миколаївської церкви, громада якої рік тому перейшла до ПЦУ, є незадовільним не лише через вік, але й самовільну реконструкцію цієї пам՚ятки архітектури національного значення, яку без відповідних дозволів проводила УПЦ МП.
Як розповіли в ПЦУ, проведені роботи на пам’ятці спотворили зовнішній архітектурний вигляд та призводять до руйнації матеріалу, з якого побудований цей давній дерев՚яний храм. Нині фахівці і представники влади займаються експертною оцінкою поточного стану пам’ятки та шукають шляхи її відновлення.
У ПЦУ розповіли, що 110 км від Києва, в селі з мальовничою назвою Синява, що розташоване на річці Рось, вже майже три століття височіє унікальна святиня – Миколаївська церква. Цей дерев’яний п’ятибанний козацький храм є однією із найстаріших дерев’яних споруд в Київській області та Правобережній Україні. Він дуже рідкісний, оскільки святинь такого віку і типу на Наддніпрянщині збереглося мало. До того ж, він є чинним і функціонує на місці, де його і було збудовано, не був переміщений до музею архітектури і побуту, як, наприклад, деякі його ровесники.
За твердженням дослідників, Миколаївська церква у Синяві – єдина п’ятиверха хрещата церква Наддніпрянської архітектурної школи, яка досі стоїть на давніх стендарах – дерев’яних дубових колодах-фундаментах. Зведена була у 1730 році на місці своєї попередниці, Миколаївської церкви, яку у 1665 році спалили під час нападу татари. Зруби нинішньої церкви стоять на великих дубових брусах, які викладені хрестом.
До прибудови недоречної псевдоросійської дзвіниці (кін. ХІХ ст.) Миколаївська церква була цілком симетрична, являючи в плані рівнораменний хрест. П՚ятибанна церква святого Миколая зведена у формі хреста: центральний, північний та південний зруби мають вигляд восьмикутників, а західний та східний – шестикутників. Кожен зруб складено з відчутним нахилом стін до центру – це значно пожвавлює обриси храму, а всередині створює ефект значного збільшення висоти.
В інтер’єрі церкви привертає увагу надзвичайна пластичність стін і стель, вони не мають чітко окреслених геометричних пропорцій, кожне склепіння зроблено по-своєму, з різним нахилом. З ХVІІІ століття в інтер’єрі церкви лишилися золочені рами іконостасу і царські врата з іконописом, а також зворушливі народні розписи склепінь бабинця й бічних приділів. Особливо вирізняється зображення біблійного Агнця Апокаліпсису, якого можна детально роздивитися тільки за допомогою оптики.
Трохи більше року тому парафія цієї унікальної святині приєдналася до родини ПЦУ. На жаль, нинішній стан Миколаївської церкви є незадовільним і потребує термінової фахової реставрації не лише через вік, але й з огляду на самовільну реконструкцію цієї пам՚ятки архітектури національного значення, яку без відповідних дозволів проводила УПЦ МП. Проведені роботи на пам’ятці спотворили зовнішній архітектурний вигляд та призводять до руйнації матеріалу, з якого побудований цей давній дерев՚яний храм. Нині фахівці і представники влади займаються експертною оцінкою поточного стану пам’ятки та шукають шляхи її відновлення.
