Навечір’ям Богоявлення у церковній традиції називають Хрещенський святвечір – час напередодні великого дванадесятого свята Богоявлення, або Хрещення Господа нашого Ісуса Христа.
В день Навечір’я Богоявлення, 5 січня, прийнято дотримуватись одноденного посту. До речі, цей піст вважають найдавнішим серед усіх одноденних, який було запроваджено приблизно у ІІІ столітті, разом зі встановленням свята Богоявлення, розповідають в ПЦУ.
Уставні богослужіння цього дня складають великі часи та зображальні, після чого служиться вечірня з літургією за чином святителя Василія Великого. Священнослужителі убрані в білі святкові облачення – на знак великого Господнього свята. Після літургії – славлення посеред церкви: співаються перед запаленою свічкою тропар та кондак свята Богоявлення.
Також у Навечір’я Богоявлення у храмах звершується велике освячення води – особливий чин водосвяття, який проводиться лише з нагоди свята Богоявлення: воду за цим чином освячують двічі: 5 і 6 січня (напередодні та в сам день свята Богоявлення). Називають таку освячену «хрещенську», «богоявленську» воду агіасмою, великою святинею. Повернувшись із храму, вірні окроплюють святою водою власні оселі та рідних, споживають її з вірою на зцілення душевних і тілесних хвороб.
Загалом, Хрещенський святвечір дуже подібний як за богослужінням, так і за традиціями на Різдвяний святвечір – через те, що певний час ці великі свята відзначалися в один день. Тож, як і перед Різдвом, у Навечір’я Богоявлення віряни після богослужіння збираються усією родиною на святу вечерю, неодмінним атрибутом якої є кутя.
Щоправда, хрещенську кутю називають «голодною» (через постування), а тому вона виглядає доволі скромно, аскетично і складається лише з кількох базових складників – на відміну від, скажімо, «багатої» різдвяної чи «щедрої» куті, яку готують зазвичай на Щедрий вечір, 31 грудня. На хрещенську вечерю зазвичай подаються пісні страви, після чого ходять на гостину, вітають знайомих і сусідів зі святом, зокрема через колядки та щедрівки.
