У Мукачівській греко-католицькій єпархії відбулося урочисте проголошення блаженним мученика Петра Павла Ороса — священника, який віддав своє життя за Христа та Церкву в часи переслідувань комуністичного режиму.
Про це повідомляє Мукачівська греко-католицька єпархія.
Літургію очолив преосвященний владика Теодор Мацапула у співслужінні з кардиналом Ґжегожем Рисем, папським легатом, Апостольським Нунцієм в Україні архиєпископом Вісвальдасом Кульбокасом, численними владиками з України та з-за кордону, а також сотнями священників. На святкування прибули тисячі прочан із Закарпаття, України та з-поза її меж.
Чин беатифікації розпочався із прохання від імені Мукачівської греко-католицької єпархії зачислити до лику блаженних Петра Павла Ороса. Після цього було зачитано короткий життєпис нового блаженного.
Далі кардинал проголосив апостольський лист Святішого Отця Лева XIV, у якому Папа Римський визнав мученицьку смерть Петра Павла Ороса та встановив дату його літургійного вшанування — 27 серпня.
Літургія продовжилася співом тропаря та кондака блаженному Петру Павлу Оросу, проголошуючи перемогу Христової віри над темрявою зла.
Петро Орос народився 14 липня 1917 р. у с. Бірі (Угорщина) в сім’ї греко-католицького священника. У 1937 році Петро закінчив гімназію у Хусті і цього ж року вступив до Хустської Духовної семінарії, яку успішно закінчив у 1941 році. У 1942 р. прийняв єрейські свячення. Свою душпастирську діяльність розпочав у с. Великі Ком’яти Виноградівського р-ну. 1946 р. призначений на вільну парафію у с. Білки Іршавського р-ну.
У 1948 р. місцеві органи влади вдаються до різних методів впливу, щоб схилити о. Петра на перехід до російського православ’я. Йому, як і всім іншим священикам, які не поступилися своїми переконаннями, заборонили виконувати душпастирську працю. Але він залишився вірним своєму покликанню, продовжував підпільно з отцями Іваном Маргітичем, Іваном Романом та Іваном Ченгері таємно обслуговувати греко-католицьких вірян Іршавщини й Виноградівщини.
На початку 1953 р. його заарештували й відправили до Ужгорода, у слідчий ізолятор КДБ, де він перебував під арештом понад два тижні.
27 серпня 1953 р. його затримав міліціонер і повів у напрямку с. Заріччя. Поблизу хреста пролунали два постріли — о. Петра було вбито.
39 років місце поховання отця Петра зберігалось у найсуворішій таємниці. Тільки після легалізації Греко-Католицької Церкви знайшлися очевидці, які під присягою розказали правдиву історію тих трагічних днів. Після ексгумації і проведеної експертизи 23 серпня 1992 р. відбулося перепоховання тлінних останків отця Петра Ороса. Мощі поклали у каплиці поблизу церкви у с. Білки.
5 серпня 2022 року Апостольська Столиця визнала мучеництво Слуги Божого отця Петра Павла Ороса, що стало ще одним кроком у процесі його беатифікації.
