Євангельська подія, яку ми сьогодні згадуємо, позначає завершення земного служіння Спасителя. Водночас Вознесіння Христове є сполучною ланкою між Його воскресінням з мертвих та П’ятидесятницею – сходженням на учнів і апостолів Духа Святого і народженням новозавітної Церкви. Тому Вознесіння Господнє водночас стає початком нового, іншого життя – з Богом.
Святом Вознесіння завершується 40-денне вшанування Світлого Христового Воскресіння. Як упродовж сорока днів після нього Господь являвся Своїм учням, навчав їх та наставляв, так і Церква святкує цю найважливішу подію історії сорок днів – довше, ніж будь-яке інше свято, розповідають в ПЦУ.
Протягом сорока днів після Свого Воскресіння Господь готував Своїх учнів до їхнього великого служіння, на яке їх було покликано, до проповіді Євангелія Царства Божого. В цей час учні потроху звикали до думки про фізичну розлуку з Ним. Бачачи, що Він видимо перебуває з ними не постійно, а тільки час від часу, вони навчилися визнавати в Ньому Господа, Який живе у світі вищому, нематеріальному. Невимовну благодать і радість відчували вони в серцях під час Його чудесних явлень, спілкування з Ним. І ось після завершення сорока днів Господь у присутності багатьох свідків дав останні настанови апостолам, благословив їх і вознісся на небо.
Ісус Христос з плоттю, в повноті Своєї людської природи, піднявся до небес і сів праворуч Бога-Отця. Вознесіння є підтвердженням примирення Бога та людства, яке відкриває небеса і для всіх нас – тих, хто вірує в Господа і живе за Його настановами.
Після Вознесіння Господнього апостоли повернулися до Єрусалима. Саме там через кілька днів на них зійшов Святий Дух. Загалом, свято Вознесіння до IV століття святкувалося разом з П’ятдесятницею як єдине свято. Але таке святкування тривало не один день, а певний період.
Тому, коли почали відзначати П՚ятдесятницю, свято Зішестя Святого Духа на апостолів, окремо, то і свято Вознесіння стали відзначати перед ним. Перші згадки про це знаходимо у святителів Григорія Ниського та Іоана Золотоустого.
Вознесіння Христа на небо з тілом означає, що разом з Собою Христос забирає нас усіх, адже Син Божий прийняв на Себе природу всіх людей. Ісус Христос відкрив нам шлях до неба, прихилив до нас небеса, і тепер лише від нас залежить: чи приймемо ми цей дар, чи докладемо зусиль, щоби від тимчасового піднятися до вічного, від земного – до небесного.
Кондак свята Вознесіння проголошує: «Сповнивши наше спасіння і з’єднавши земних з небесними, вознісся Ти у славі, Христе Боже наш, не розлучаючись, але невідступно перебуваючи і взиваючи до тих, що люблять Тебе: «Я з вами і ніхто проти вас». Спаситель, Який з нами по всі дні до кінця віку, за даною Ним обітницею – завжди з кожним із нас. Йому слава навіки!
