Андрій Юраш застерігає українців, що у випадку продовження безвідповідального ставлення до пам’яток, віряни самі ладні знищити свою культурну спадщину.
Свої думки директор Департаменту у справах релігій та національностей виклав у публікації на Facebook.
Три дні тому релігійний простір облетіла звістка: у селі Великий Дорошів на Жовківщині (Львівська область) селяни зруйнували дерев‘яну дзвіницю другої половини 19 ст.
Звістка швидко оббігла медіа простір – і швидко з нього зникла. Наче й нічого не відбулося.
А знаєте, чому так: злочин проти історії, культури і Церкви не викликає жодної полеміки, рішучого осуду чи навіть простого гніву?
А все тому, що всі чудесно розуміють: покарання за злочин немає і бути не може в принципі! Тому який сенс навіть хвилі здіймати, якщо результат очікуваний – нульовий!
Хочете приклад – будь ласка: місяць-півтора тому релігійна громада села Славське на Сколівщині (та ж Львівщина) на чолі зі священником дощенту знищила фрески з розписами знакових українських художників початку 20 сторіччя – Модеста Сосенка і Юліана Бацманюка. У тому випадку – кричали, здіймали бурі, вимагали належного кримінального покарання злочинцям. І що? Нічого…
Тому й зараз усі думають, що немає сенсу витрачати сили, щоб щось і комусь доводити, бо все й так залишиться без змін.
А даремно так думаєте, дорогі друзі. Бо якщо так піде й далі, то скоро не залишиться церковних пам‘яток, старших 25-ти років.
