Через два роки після краху головного “церковного банку” Росії влада зважилася на кримінальне переслідування його бенефіціарів, пише видання “Новая газета”. Зокрема, автор публікації розмірковує, чи не зачепить це патріарха Кирила, який безліччю ниток пов’язаний з “Пересвітом”, передає Credo.Press.
У Росії новий гучна справа – за звинуваченням у розкраданні понад 300 млн рублів з банку “Пересвіт” заарештований 49-річний виходець з ФСБ Олег Пронін, співвласник і гендиректор девелоперської групи “Пересвіт-Інвест”. 12 листопада Тверський суд Москви санкціонував його утримання під вартою, а слідство у кримінальній справі ведуть структури МВС. Наскільки відомо, це перша справа такого роду проти найближчих партнерів банку, який мав негласний церковний імунітет.
За версією слідства, Пронін отримав в банку кредит для ТОВ “Атром”, яке перерахувало ці кошти на рахунок кіпрської офшорної компанії Amelside Comnet Ltd. Обидві структури були підконтрольні Проніну, а термін погашення кредиту закінчувався 2016 року, коли банк лопнув після низки ризикованих угод – в балансі “Пересвіту” була виявлена ”діра” обсягом понад 103 млрд рублів. Ці гроші за допомогою кредитів були в основному виведені за кордон, де сховалося і керівництво банку.
Аферу з “Атромом” і кіпрським офшором виявила тимчасова адміністрація, спрямована до “Пересвіту” Центробанком ще 2016 року. Серед виведених з “Пересвіту” капіталів значна частина належала РПЦ, яка заснувала банк 1992 року і поступово нарощувала в ньому свою частку, особливо після 2012 року.
Патріарх Кирило відверто надавав покровительство “Пересвіту”, змушуючи підконтрольні йому структури патріархії розміщувати свої рахунки саме у цьому банку. Така політика, зокрема, визначила банкрутство іншого “церковного банку” – “Софрон”, який Патріарх не контролював. Крім того, саме після обрання Кирила Патріархом капіталізація “Пересвіту” зросла у сотні разів, а його клієнтами стали найбільші російські компанії і державні структури (зокрема, “Транснефть”, “Роснано”, аеропорт “Пулково”, Федеральна пасажирська компанія). Тож у патріархії подейкують, що саме Кирило міг бути головним бенефіціаром того, що сталося з “Пересвітом”, а виведені з нього кошти осіли у деяких італійських банках, пов’язаних з Ватиканом.
Проте, не дивлячись на те, що трапилося з банком, однойменна девелоперська компанія Проніна продовжувала функціонувати у штатному режимі, а її гендиректор був упевнений у надійному прикритті з боку колег. 1994 року Пронін закінчив Академію ФСБ Росії, де досконало вивчив німецьку мову. Показовою є мізансцена, що мала місце у Тверському суді Москви 12 листопада: якщо слідчі наполягали на арешті Проніна, то представники прокуратури несподівано для колег стали просити про домашній арешт і заставу. Суддя проте встала на сторону слідчих.
“Пересвіт-Інвест” спеціалізується на житловому будівництві і побудував у Москві майже мільйон квадратних метрів житла. За даними “Комерсанта”, серед його проектів: “Будинок на Фрунзе”, ЖК “Каскад”, “Versis” і “Петровський парк”. За даними низки бізнес-видань, зараз положення “Пересвіт-Інвесту” надзвичайно складне: він не може погасити більшість кредитів, виходить із значущих для себе проектів і не виконує зобов’язання перед пайовиками. Так, за розрахунками РБК, загальний обсяг заборгованості структур Проніна перевищує 8 млрд рублів.
Російське суспільство і, зокрема, паства самої РПЦ досить негативно сприймають спроби Патріарха Кирила і вищого церковного керівництва розвивати власний банківський бізнес. У церкві добре відомі канонічні норми, що забороняють віддавати гроші в зростання і отримувати відсотки по кредитах. Тому офіційні структури патріархії всіляко заперечували статус “церковного” у банку “Пересвіт”. Номінальну частку структур РПЦ в статутному капіталі банку свідомо на кілька сотих відсотка не доводили до контрольного пакета. Однак лише в червні 2017 року, через 9 місяців після фактичного краху банку, РПЦ скоротила свою частку в статутному капіталі “Пересвіту” до менш ніж 20%, що формально дає право вже не вважати її афілійованою з цим банком.
Останні 25 років виявилися для керівництва Московської патріархії періодом бурхливого розвитку бізнес-проектів і різного роду “схем”. Але, схоже, тепер, в умовах міжнародної ізоляції Росії, все це доводиться згортати, виводячи за кордон залишки, які ще можна врятувати.
