Глава РПЦ завдав відчутного удару по впливовому серед рядового духовенства і мирян своєї церкви єрархові, який має репутацію “духівника президента”, – митрополиту Тихону (Шевкунову).
Після рішення про фактичну ліквідацію “головної кузні шевкуновських кадрів” – Стрітенської семінарії в Москві – митрополит виглядає розчавленим і збентеженим. Але чи не занадто ризиковану гру затіяв патріарх?
Про це пише “Нова газета”.

Стрітенська духовна семінарія в Москві. Фото: “Новая газета”
“Найбільш імовірним кандидатом на патріарший престол у сучасній РПЦ є митрополит Псковський Тихон (Шевкунов). Він вхожий до найвищих кабінетів Кремля і Луб’янки, має репутацію “духівника президента” (яку ні Тихон, ні Путін не підтверджують, але і не спростовують), створив зразково-показові Стрітенські монастир і семінарію (з такими ж зразковими видавництвом і хором), акумулював мільярди спонсорських та бюджетних рублів на будівництво по всій Росії грандіозних “історичних парків” і долучає росіян до “правильної” ідеології – цей ієрарх пробрався до домівок і душ мільйонів людей своїм бестселером “Несвяті святі” – найбільш багатотиражної православної книги за всю радянську і пострадянську історію. Здавалося, вже ніщо не зупинить зліт “лубянківського архімандрита”, що став Псковським митрополитом, до самих вершин церковної влади.
Але патріарх Кирило, який занадто добре знає ціну цієї влади, вирішив змінити природний хід історії.
Що сталося?
Рішення провести засідання Синоду РПЦ (вперше в історії!) на віддаленому й ізольованому острові Валаам не віщувало нічого доброго. Синод зібрався 9 липня у храмі Свято-Володимирського скиту, доступ на територію якого досить обмежений і контролюється ФСО.

Храм Свято-Володимирського скиту, де вперше в історії 9 липня відбулося засідання Синоду РПЦ. У центрі – патріарх. Фото: прес-служба патріарха Кирила
Під час засідання було ухвалень декілька сенсаційних рішень, одне з яких було спрямоване проти митрополита Тихона. З метою “оптимізації” системи духовної освіти Синод перевів до Петербурга ректора створеної Тихоном Стрітенської духовної семінарії, розташованої в однойменному монастирі на Луб’янці, і призначив в.о. ректора архієпископа Верейського Амвросія, який одночасно є ректором Московської духовної академії у Сергієвому Посаді.
Більш того, спеціальній комісії на чолі з Амвросієм доручено до 1 серпня подати патріарху “проект оптимізації” Стрітенської семінарії і Московської академії, простіше кажучи – поглинання семінарії академією, яка прагне переїхати до Москви й опанувати багату спадщину Тихона.
Головний редактор радіостанції “Ехо Москви” Олексій Венедиктов так прокоментував те, що трапилося у себе в Twitter: “Патріарх Кирило відчув загрозу. У митрополита Тихона “оптимізують” його дітище – Стрітенську духовну семінарію. Слідом відбудеться й “оптимізація” Стрітенського монастиря. Грубувато, Ваша Святосте, грубувато… ”
Така безжальна логіка апаратної боротьби в Московській патріархії. Заради знищення особистого конкурента патріарх готовий піти на знищення зразкової семінарії, що, природно, спричинить за собою і радикальну трансформацію монастиря.
Що буде далі?
За десять років управління РПЦ патріарха Кирила вдалося майже повністю зломити осередки опозиції в церкві і вибудувати жорстку вертикаль влади – мабуть, більш жорстку, ніж у путінській Росії в цілому. Ніхто з його оточення не сміє перечити йому. “Він знищує все живе в Російській церкві!” – вигукує на умовах анонімності джерело в Московській патріархії.
Тим часом митрополит Тихон намагається розвертатися у Пскові, перетворюючи його на альтернативний центр церковного життя. Він уже будує там найбільший зі своїх “історичних парків»”, залучивши гроші московських спонсорів на реставрацію ключових монастирів і кафедрального собору єпархії. А по осені збирається відкривати місцеву семінарію в Псково-Печерському монастирі, де планується побудувати аналог Стрітенки – з суперсучасними аудиторіями, візантійськими мозаїками і найкращою інтерактивною бібліотекою. Тихон – перфекціоніст, тільки “людського матеріалу” на його проекти у Пскові не вистачає. Якщо в Москві його прихожанами вважали себе майже п’ять тисяч людей, то на всі 26 храмів Пскова налічується всього 1600 постійних парафіян. Молодь серед них становить вельми незначний відсоток.
Зрозуміло, що погляди Тихона (Шевкунова) на “неовізантійський проект”, “богопомазанність” Путіна, духовне спадкоємство радянської та імперської історії є досить спірними з точки зору ліберала. Але нинішня розправа над ним не пов’язана з ідеологією. Патріархія точно так же розтрощила б будь-яку сильну креативну фігуру з будь-якими поглядами, якби її масштаб і вплив можна було зіставити з Тихоновським.
Знаючи про великі зв’язки митрополита Тихона на самих вершинах російських силових структур, важко позбутися враження, що те, що відбувається з ним, є проекцією на церковне життя “битви титанів”, що розгортається навколо наступаючого “трансферту влади” перед завершенням путінської епохи. І точно так само, як поки неможливо передбачити результат цієї битви між великими генералами, неможливо передбачити її і серед генералів в рясах. Шанси сторін поки однакові.