Речник ПЦУ Євстратій (Зоря) прокоментував рішення апеляційного суду, який підтвердив попередню ухвалу Окружного адмінсуду Києва про призупинення перейменування УПЦ МП на РПЦвУ.
Нижче наводимо публікацію архієпископа на Facebook у повному обсязі.
Зверніть увагу, що МПвУ оскаржує право Мінкультури видати припис щодо зміни назви релігійних структур, центр яких знаходиться у Росії.
МПвУ очевидно незадоволений і самим законом 2662, яким встановлено необхідність такої зміни.
І одночасно МПвУ заявляє, що їхній центр – “не в Росії”, що вони “самостійна Українська Православна Церква”.
У такому випадку хіба це було би не найпростіше – звернутися до Мінкультури (чи суду) із заявою, що “структури УПЦ не потрапляють під дію Закону 2662”, тобто не мають свого керівного центру в країні-агресорі?
Ось перелік ознак, описаних у Законі, застосування яких робить приналежність структур “УПЦ” до РПЦ – самоочевидною:
“Входження релігійної організації (об’єднання) до релігійної організації (об’єднання), зазначеної в частині сьомій цієї статті, визначається у разі наявності однієї з таких ознак:
1) у статуті (положенні) релігійної організації, що діє в Україні, містяться вказівки на входження до структури релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України;
2) у статуті (положенні) закордонної релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, містяться вказівки на входження до її структури релігійної організації (об’єднання), що діє на території України, а також на право прийняття статутними органами управління зазначеної закордонної релігійної організації (об’єднання) рішень з канонічних і організаційних питань, які є зобов’язуючими для релігійної організації (об’єднання), що діє на території України;
3) статутом (положенням) релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, передбачене обов’язкове входження керівників (повноважних представників) релігійної організації (об’єднання), що діє на території України, до статутних органів управління зазначеної закордонної релігійної організації (об’єднання) з правом вирішального голосу”.
Юристи “УПЦ”, хіба ж не простіше, аніж позиватися до держави, – просто написати, що в статуті “УПЦ” немає вказівок на входження в РПЦ, що в статуті РПЦ також не написано, що “УПЦ” є її частиною, що Собори та Синод РПЦ не можуть видавати рішень, які обов‘язкові для “УПЦ”, а діячі “УПЦ” не беруть участь у керівних органах (Синоді та Соборах) РПЦ?
Але юристи і публічні персони МПвУ такої заяви НІКОЛИ не зроблять – бо факт приналежності “УПЦ” до Російської Церкви на підставі ознак, наведених у Законі – річ вперта і беззаперечна.
Тож самим своїм позовом МПвУ довів ВЖЕ, що вони – Російська Православна Церква.
Нагадаємо, 20 грудня 2018 року парламент ухвалив закон, у якому пропонує зобов’язати релігійні організації вказувати у своїй повній назві належність релігійної організації до керівного центру, якщо він перебуває за межами України — на території держави, яка здійснила військову агресію проти України або окупувала частину її території.
Згодом Мінкульт визначив список церков, які повинні бути перейменовані. До нього потрапила й УПЦ МП.
Водночас в УПЦ МП заявили, що їхній центр – у Києві, а не у Москві, й тому перейменовуватися не будуть. Церква подала заяву до Окружного адмінсуду Києва, який зобов’язав Мінкульт скасувати цей наказ із переліком церков, а процес перейменування УПЦ МП – призупинити.
Тоді митрополит Епіфаній пояснив, чому УПЦ МП так боїться перейменування на РПЦвУ. Він також додав, що із часом цей закон все одно втілюватиметься у життя.