Від 5 до 11 серпня під Львовом у Брюховичах пройшла п’ята філософсько-психологічна школа. Це навчальний проект БФ “Карітас-Київ”, який об’єднує людей з різними інтересами, поглядами, досвідом та соціальним статусом.
Учасниками школи були люди з різних регіонів України, в тому числі з Росії та Білорусі, повідомляє “Релігія в Україні” з посиланням на сайт УГКЦ.
П’ята школа була названа школою милосердя і намагалася знайти відповіді на запитання:
- Як можливо милосердя в часи кризи?
- Як корелюють прощення та справедливість?
- Чи можливе повноцінне життя після травми та втрати?
- Як колективна травма впливає на поведінку та міжособистісний діалог?
- До чого призводить мультиперспективність?
- Чи можливий діалог зі злочинцем?
- Як управляти своїми емоціями та почуттями, щоб вони ставали підґрунтям для діалогу, а не насилля?
- Що відчувають ветерани, які повернулися з війни, та як зробити, щоб повернення було м’якшим та не таким болісним?
- Що потрібно для згуртування та процвітання України?..
Серед спікерів цього разу були священники і віряни, різних конфесій, зокрема УГКЦ і РПЦвУ (УПЦ МП) – о. Андрій Зелінський, Олександр Філоненко, Антон Дробович, Дар’я Зіборова, Олександр Пустовіт та інші.
Священник УГКЦ Андрій Зелінський під час свого виступу наголосив:
“Капелан на війні має доступ до дуже святого в дуже зруйнованому світі… У часи браку любові ми маємо можливість стати випромінювачами любові… Доки людина бачить межу людяності, доти залишається ще надія на психічне здоров’я… Війна – це там, де людина відкриває для себе межу власної людяності… Якщо на війні людині вдається зберегти людяність, то тоді на цьому досвіді може прорости паросток примирення… Капелан, у першу чергу, турбується про святиню – людську душу… Найголовніше для бійця на війні – бути з ним поруч, аби прихилити саме небо, бути таїнством присутності… Наша людяність, коли справжня – вразлива… Завдання сьогодення, кожного з нас – жити вдвічі яскравіше, бути вдвічі світлішими – за себе та за тих світлих хлопців та дівчат, які загинули… Важливо в отворах від куль і снарядів бачити зорі”.
Координатор проекту “Долаючи розломи в громадах” БФ “Карітас-Київ” Яна Рожнятовська наголошує:
“Після кожної Школи ми спостерігаємо як змінюються долі учасників і розуміємо, що на таке диво здатна лише Божа благодать та Боже благословення. Ми вважаємо, що це дійсно Божа праця! Приємно і дуже втішає, що учасники не зупиняються лише на Школі, але продовжують активну самоосвіту в міжшкільний період, передають набуті знання іншим, несуть мир в свої сім’ї та громаді. Учасники гуртуються, активно співпрацюють, народжують нові проекти, створюють прекрасні ініціативи! Ми розуміємо, що маленьке зернятко віри виростає в величезне дерево!”
Підсумовує директор БФ “Карітас-Київ” отець Роман Сиротич:
“У ці складні часи для нашої країни вкрай важливо робити проекти, котрі націлені на майбутнє, але водночас не цураються минулого та дуже серйозно ставляться до викликів сьогодення. Школа інтелектуального розвитку – саме такий проект. Він дозволяє людям у безпечній атмосфері піднімати найболючіші питання, говорити на гострі та конфліктні теми, не викреслюючи один одного, не ставлячи клеймо “ворог”, шукати шляхи порозуміння, знаходити підґрунтя для віри в період скептицизму та зневір’я. Для нас важливо, що на Школу приїжджають люди з різними релігійними поглядами і вчаться екуменічному спілкуванню. Філософія, психологія та релігія мають бути досить сміливими, щоб дивитися прямо в очі викликам часу та людським стражданням, але тільки за таких умов вони можуть бути живими і дієвими. Певно, найбільше, що робить ця Школа – це повертає людям надію та віру. Тож побажаймо студентам, вчителям та всій нашій країні миру, добра та ніколи не втрачати надію!”