Капелан і голова правління громадської організації Eleos-Ukraine Сергій Дмитрієв розповів про неприємний інцидент, який стався з ним 25 вересня на польському кордоні в пункті пропуску Дорохуск-Ягодин.
За словами капелана, він саме повертався з поїздки до Польщі, куди возив чотирьох юнаків – переселенці з окупованих територій.
Капелан Сергій Дмитрієв. Фото: 15min.lt
“Вони пережили найгірші речі – окупацію, вибухи, смерть. Запропонувавши їм подорож закордон, я дуже хотів показати їм інакший, спокійний, цивілізований світ. Він їм дуже сподобався, всі у захваті повертаємося додому”, – написав Дмитрієв у Facebook.
Однак після шестигодинного очікування на польському кордоні позитив і відчуття щастя потрохи вщухли, зауважив капелан.
“Між автівками бігають наші земляки, продають місця у черзі. Такий у них бізнес – зранку до ночі стоять у черзі і продають місця ближче до шлагбауму… Ми не вибираємо легких шляхів, відмовляємося від пропозиції зекономити час і продовжуємо чекакати”, – розповів Дмитрієв, додавши, що умов для очікування немає жодних.
“Людина, яка хоче сходити в туалет, повинна робити це привселюдно при дорозі… Біотуалетів, води годі шукати”, – зауважив він.
Тільки о другій ночі у них нарешті взяли документи на перевірку.
“Я, дивлячись, що до нашої автівки ніхто не підходить, швидким кроком прямую у платну вбиральню. Повернувшись за 3 хвилини, бачу польського митника, який кричить на мою молодь. “Гдзє кєровца? Для чего нема керовци?” Підходжу і дуже спокійно пояснюю ситуацію: “Шість годин на кордоні, відсутність туалетів, дуже хотів” (вибачте, що мушу про це писати)”, – розповів Дмитрієв.
Далі він переповів емоційний діалог з польським прикордонником:
⁃ Вам треба було спитати дозволу!
⁃ Не кричіть будь-ласка на мене.
⁃ В мене такий голос.
⁃ Я вас чую, не кричіть.
⁃ Ви знаєте, що ми вас можемо затримати на три доби за таку поведінку?!
⁃ Затримуйте…
⁃ Не забувайте, що ви тут гості, поводьте себе, як гості.
⁃ Я не гість. Мій дід був поляком, я маю право навіть постійно жити у Польщі, якщо захочу. Якби я не мав такого права, вам теж не варто таким чином розмовляти. Давайте поважати одне одного.
Після цих слів митник принишк і запропонував “сядайти до самоходу”. За декілька хвилин їм винесли документи і компанія нарешті вирушила додому.
“Знаєте у чому іронія долі? Ми поверталися в Україну з міжнародної конференції, на якій серед іншого, йшла мова про польсько-українське примирення, польсько-український діалог. Ось такий у мене вийшов польсько-український діалог”, – зауважив капелан.
“Ми можемо довго говорити про історичну правду, створювати міжнародні групи, але перш за все, наведімо порядок на кордоні, адже саме тут починається для українців Польща і для поляків Україна. Так, на конференції у Любліні я спілкувався з розумними людьми – професорами університетів, відомими істориками, журналістами. Я відчував їхню повагу і небайдужість до ситуації, у який зараз знаходиться наша країна. Але після конференції пройшло десять годин і я відчув себе людиною іншого сорту, яку можна залякувати, на яку можна кричати. Я раніше чув такі історії від інших українців, зараз сам став об’єктом некоректного, майже хамського ставлення. Дуже прикра, але правда”, – підсумував Дмитрієв.
