Окружний адміністративний суд Києва, який уже став мемом, скасував рішення Міграційної служби про фактичне анулювання громадянства скандально відомого єпископа РПЦвУ (УПЦ МП) – Гедеона (Харона).
Про самого Гедеона, його подорожі “туди і назад” – з українського громадянства і назад, а також про політичне підґрунття цього майже толкієнівського сюжету, розповів у матеріалі для LB.ua релігієзнавець Дмитро Горєвой.
Єпископ РПЦвУ Гедеон (праворуч) і митрополит Онуфрій. Фото: pravlife.org
Передмова
Особа Гедеона (Харона) в Україні відома. У світі він Юрій Самуїлович Харон, а в Ццеркві – єпископ Макарівський РПЦвУ. Народився в Одесі, у 80-х роках переїхав до Росії. Звідти після розвалу Союзу подався до США. Там же досі проживає його брат – відомий художник Олександр Харон. Наприкінці 90-х років монах Гедеон перебирається в Україну. Спочатку служив на модному церковному приході на Подолі – в Іллінській церкві. А потім і сам вирішив створити свій церковний прихід. Для цього він вибрав Десятинну церкву, вірніше те, що від неї залишилося. З подачі тодішнього міністра культури Юрія Богуцького Харон зміг поставити тимчасовий (це ключове слово!) намет для пасхального богослужіння біля фундаменту Десятинної Церкви.
Це було 2004 року. З того часу Харон вже не покидав Десятинку. Тимчасовий брезентовий тент перетворився спочатку на дерев’яну каплицю, потім укоренився фундаментом в землю заповідника під охороною ЮНЕСКО. Природно, все це відбувалося без будь-яких дозволів та документів. 2012 року провернули цілу схему, щоб узаконити нерухомість. До суду подала одна з інвесторів, мовляв, будувала, а об’єктом користується громада. Суд і постановив, що храм є нерухомістю громади, і таким чином були оформлені хоч якісь документи. Причому цікаво, що в судовому рішенні йдеться про будівлю у 60 кв.м., а держреєстратор через півтора року реєструє вже площа в 133 кв.м. Чому площа збільшилася в два рази – невідомо.
Історія перетворення брезентового намета на капітальну споруду з фундаментом. Фото: risu.org.ua
Фабула
У січні 2018 року, тобто ще до початку Томосного марафону, двоє київських архітекторів вирішили привернути увагу громадськості до незаконного храму, який столична влада впритул не помічала. Один з них кинув коктейль Молотова у будівлю каплиці. Їх взяли під варту, а Десятинка стала топ-темою у ЗМІ.
У вересні 2019 року архітектори вибачилися перед релігійною громадою за свої дії.
Це дало поштовх судовому спору. Музей історії України, на території якого і перебуває незаконний храм, спільно з Міністерством культури подали позов проти держреєстратора, який узаконив право власності громади на МАФ. Але оскільки позов подали до Окружного адмінсуду Києва, то справа передбачувано застрягла. Уже півтора року як.
У червні 2018 року Харона обирають єпископом і він одразу ж починає демонструвати бурхливу активність. Він їздив до США, де розповідав про переслідування Московського Патріархату в Україні, а також про втручання влади в церковні справи і всіляко критикував процес отримання автокефалії.
Але увага активістів і судові позови не злякали Гедеона і в самий розпал Томосної кампанії він пішов на відчайдушний крок. Він подав позов до Верховного Суду України з метою скасувати рішення Президента України Петра Порошенка та Постанову Верховної Ради про звернення до Вселенського Патріарха щодо автокефалії. І хоча Харон свого не добився, про нього знову заговорили у ЗМІ.
Минулого року (2018, – ред.) з’ясувалося, що у Харона був російський паспорт. Він був виданий у березні 2008 року і дійсний до 2013 року.
При цьому сам Харон стверджує, що він вийшов з російського громадянства, про що у нього є довідка від 17 жовтня 2008 року з посольства РФ в Києві, про що він повідомив, коли отримував українське громадянство 2011 року. Він каже, що подав документи до Міграційної служби 2011 року як особа без громадянства. Цікаво, як же він жив три роки без громадянства? Навіщо оформляв новенький російський закордонний паспорт, якщо через півроку вирішив відмовитися від російського громадянства? Адже паспорт він отримав 12 березня 2008 року, а з громадянства нібито вийшов 17 жовтня 2008 року. І чому не здав закордонний паспорт РФ, коли вийшов з російського громадянства?
Фото: Facebook/Гедеон Харон
За власним зізнанням Харона, він ще й має громадянство США. Про це він говорив в інтерв’ю, на цій підставі він звертався за захистом до Трампа і посла США в Україні Марії Йованович, за допомогою цього він їздив до США виступати перед конгресменами.
Апогей
Його активна діяльність не залишилася непоміченою спецслужбами, і СБУ звернулося до Міграційної служби, щоб Харону анулювали громадянство. У листі стверджувалося, що під час подання документів 2011 року Гедеон приховав факт наявності російського і американського громадянств і не вийшов з них.
Громадянство Харона анулювали ще влітку 2018 року, коли він повертався з чергового вояжу – його просто не пустили назад в Україну. Його паспорт було визнано недійсним і вилучено.
Фактично від лютого єпископ живе за кордоном. Однак це не завадило йому подати до суду на дії міграційної служби. Причому він зробив це майже одразу після другого туру президентських виборів – 23 квітня.
І як не дивно, 18 вересня суд задовольнив позов Харона, зобов’язавши скасувати рішення про анулювання його громадянства і виплатити йому витрати за судовий збір 768 гривень.
Справа в тому, що Харон отримував громадянство за спрощеною процедурою через територіальне походження, оскільки він народився і виріс в УРСР. Згідно зі ст. 8 Закону “Про громадянство України”, він повинен був вийти з усіх інших громадянств або написати декларацію про вихід, а також після отримання українського громадянства здати паспорти інших країн.
У судовій постанові є одне епічне місце. Там перераховується, скільки разів за паспортами РФ і США літав Юрій Самуїлович Харон. А потім нижче написано “жодних відомостей, які б свідчили про дійсність його [паспорта – Д.Г.] під час прийняття оскаржуваного рішення в матеріалах справи відсутні”. Це досить лукаве твердження, адже якщо документ отриманий, його термін дії в порядку, то ніхто не буде видавати довідку про дійсність такого документа. Це все одно, що сказати, що водій повинен подати довідку про дійсність своїх водійських прав.
В цілому логіка судді наступна. Харон в квітні 2008 року відмовився від російського громадянства, про що є довідка посольства РФ в Києві. Заповнюючи документи на отримання українського громадянства згідно з територіальним походженням, Харон поставив галочку в пункті анкети про відсутність інших громадянств, про це йдеться в судовій справі. При цьому в розпорядженні суду є виписка Держприкордонслужби про перетин кордону Гедеоном. Так, він літав за паспортом РФ до 18 лютого 2013 року.
При цьому згідно зі ст. 8 Закону “Про громадянство України” після прийняття в українське громадянство Харон повинен був здати паспорт РФ. Але чіткого терміну повернення в законі немає. Суд вважає, що на це дається 2 роки, оскільки цей термін фігурує щодо інших аспектів цієї статті. Так ось, згідно з даними, які є в суді, Харон не перевищив цей термін. Оскільки останній раз користувався паспортом в лютому 2013 року, а граничний термін – квітень 2013 року.
Щодо використання американського паспорта, то у суду є відомості тільки починаючи від 2014 року. Суд вважає, що це не доводить наявність громадянства Харона 2011 року, коли він подавав документи на українське громадянство.
Список в’їздів і виїздів на територію України Юрієм Хароном за паспортом США. Фото: reyestr.court.gov.ua
Виходячи з цих даних суд задовольнив позов Харона і фактично зобов’язав повернути йому громадянство.
Таким чином, склалася дивовижна ситуація. Всі знають, що у скандального єпископа було і навіть зараз є кілька паспортів. Але суд, користуючись лакуною в законодавстві, його виправдовує. Адже якщо українець отримує інший паспорт, то йому за це нічого не буде. А ось якщо іноземець отримує українське громадянство і не відмовляється від іншого громадянства, то може і позбутися українського паспорта. Вся суперечка крутиться навколо цих двох моделей. І Харон намагається показати, що він спочатку отримав український паспорт, а вже потім оформив американське громадянство. У це важко повірити, враховуючи, що отримання українського громадянства він близько десяти років прожив в США. Але оскільки суду не надали відповідних документів (банальної копії паспорта США було б достатньо), то Харону присудили повернути громадянство.
