Відомий богослов архімандрит Кирил Говорун прокоментував виданню Cerkvarium рішення Собору Ієрархії Елладської Церкви щодо визнання ПЦУ.
– Отець Кирил, як Ви прокоментуєте рішення собору ієрархії Елладської Церкви щодо визнання ПЦУ? Що там з формулюваннями, що вони можуть означати з точки зору греків?
– Формулювання дуже акуратні, вони виписані в стилі попередніх заяв і рішень щодо України і з боку Константинопольської Церкви, і з боку Елладської Церкви. Формулювання повністю відповідають формулюванням рішення Синоду Православної Церкви Еллади, який засідав наприкінці серпня. Рішення написані такою мовою, яка дозволяє трохи по-різному його тлумачити. З одного боку, – я так читаю ці заяви – відбулося визнання Православної Церкви України, причому ще наприкінці серпня. Зараз Архієрейський собор Православної Церкви Еллади нічого особливо нового до того рішення не додав.
У обох випадках йдеться про наступне. Через визнання ексклюзивного права Константинополя дарувати автокефалію іншим помісним Церквам Елладська Православна Церква і рішенням Синоду, і рішенням Архієрейського собору включила як окремий випадок і той Томос, який був наданий ПЦУ Константинополем. Отже, воно відбулось імпліцитно (неявно), а не експліцитно (явно), для того щоб не викликати зайвого подразнення в Московському Патріархаті. І це спричинено бажанням зберегти євхаристійне спілкування з Московським Патріархатом. Яке, ймовірно, було б перервано, якщо б Православна Церква Еллади висловилась однозначно на користь визнання ПЦУ.
– Але це тепер дає право на поминання, на спільні літургії, євхаристійні відносини?
– Власне, архієпископу Афін як єдиному, хто може і повинен поминати Предстоятеля Православної Церкви України, було надано виключне право вирішувати, коли це почати робити. Він міг вже це робити, починаючи з кінця серпня, коли таке право йому надав Синод Елладської Церкви. Зараз Архієрейський собор лише підтвердив це право, і в принципі в цьому не було особливої потреби. Тому що Синод має всі права таке право делегувати. Але архієпископ, щоб перестрахуватися, попросив підтвердження ще й від Архієрейського собору – і отримав це підтвердження. Тепер остаточну крапку у герменевтику рішень і Синоду, і Собору, тобто тлумачення того, що вони означають, внесе архієпископ, коли почне поминати Предстоятеля ПЦУ.
– Тобто, третій раунд – це вже не оголошення архієпископом Афінським якоїсь публічної резолюції, це просто початок поминання предстоятеля ПЦУ?
– Ніякої резолюції вже не буде. Будуть по факту дві речі, які входять в компетенцію архієпископа Афінського: це поминання Предстоятеля і організація його мирного візиту до Елладської Цееркви. Отже, коли почнеться поминання Предстоятеля ПЦУ, тоді вже просто сумнівів в і так вже очевидному рішенні Елладської Церкви не залишиться. І другий крок – оголошення візиту митрополита Епіфанія до Елладської Церкви, а з часом і візит Елладського Предстоятеля до України.
– Коли це можна очікувати?
– Ми не можемо це сказати, але поминання очевидно почнеться вже найближчим часом. Але це вже не так важливо, бо воно вже могло почати відбуватися наприкінці серпня. Просто архієпископ вирішив почекати до Архієрейського собору, щоб ще раз почути від нього підтвердження такої можливості для себе.
– І це дає право елладським митрополитам приїздити до України, і не ховаючись під формулюваннями про приватність візитів, співслужити з архієреями ПЦУ?
–Так. Всі митрополити і клірики Православної Церкви Еллади отримали офіційне право співслужити з кліриками і архієреями ПЦУ після рішення Синоду наприкінці серпня.
– І це вже не може бути сприйнято як порушення канонічних норм з боку Московського Патріархату?
– Ні, не може.
– Але ж будуть якісь скандальні заяви…
– Скандальні заяви будуть, але вони будуть безпідставними: канонічних підстав для якихось заперечувальних заяв не залишається.
– А який сенс Московському Патріархату переривати свої євхаристійні стосунки вже й з Елладською Церквою, адже ж це вже буде точка неповернення для них?
– Завжди можна повернутись з усюди. Але це був би послідовний крок, якщо вони перервали через таке рішення стосунки з Константинополем, то те саме має бути і з Елладською Церквою. Але я сподіваюсь, що цього не відбудеться, що здоровий глузд переможе, і Московський Патріархат не буде переривати стосунки з помісними Церквами, які будуть поступово визнавати ПЦУ. Але навіть якщо це відбудеться, то це вже не так важливо, адже будь яке переривання стосунків буде одностороннім і не призведе до схизми. До речі, ми зараз у Боснії і Герцеговині дуже жваво обговорювали українське питання на зустрічі між православними і католицькими богословами і ієрархами, і дійшли висновку, який записано в спільному комюніке нашої зустрічі, що схизма, якою погрожували і про яку говорили, зокрема, у Москві – не відбулася.
– Наостанок: так ми можемо відкорковувати шампанське?
– Ми повинні були відкривати церковний кагор ще наприкінці серпня.
– Ми тоді побоялися, була невпевненість, мало чого там вирішить Собор Ієрархії…
– Нам ще потрібен час, щоб навчитись читати грецьку церковну мову.
Спілкувалась Тетяна Деркач
