Глава Російської православної церкви патріарх Кирило у четвер, 17 жовтня, провів надзвичайне засідання Синоду церкви стосовно вічного для себе і Москви “українського питання”. Це була поспішна відповідь на визнання Православної Церкви України з боку Елладської церкви, яка трохи раніше — 12 жовтня — визнала право нашої церкви на автокефалію, пише Руслан Поліщук у своїй статті для “Главкому”.
Цього разу російські ієрархи рубати з плеча не стали. Йти у ще більший розкол і повністю розривати спілкування з усією грецькою Церквою — також. Наголосивши на тому, що “всеправославна єдність” знову у небезпеці, Синод РПЦ ухвалив рішення уповноважити патріарха Московського Кирила припинити поминання імені предстоятеля Елладської церкви в диптихах, якщо той почне під час богослужінь поминати главу ПЦУ Митрополита Київського і всієї України Епіфанія. Який, як відомо, для Кирила і РПЦ є керівником однієї з “украінскіх раскольнічьїх группіровок”.
17 жовтня в патріаршій і синодальній резиденції в Даниловому монастирі в Москві патріарх Московський Кирило очолив позачергове засідання Священного синоду РПЦ
Міф про довічну залежність Києва від Москви зруйновано
Заступник голови Управління зовнішніх церковних зв’язків ПЦУ Архієпископ Євстратій, який наразі перебуває в складі делегації ПЦУ на чолі з предстоятелем з візитом у США повідомив: “Рішення синоду РПЦ більш-менш очікуване. Ця церква продовжує прямувати шляхом самоізоляції та спроб залякування інших помісних церков. Однак як і дотепер, така стратегія буде безуспішною”.
Для митрополита ПЦУ Олександра (Драбинка) рішення синоду РПЦ стало половинчастим і не таким категоричним, як могло би бути у цій ситуації, а резолюція Синоду РПЦ стала черговою “послідовною непослідовністю з боку керівництва Московської патріархії. Адже автокефалія нашої церкви вже відбулася і за своєю імперською природою РПЦ змушена була приймати якісь відповідні рішення. Іншими ці формулювання і не могли бути. Скидається на те, що цей синод ніби відстрочує повний розрив євхаристичного спілкування з Елладською православною церквою у особі її предстоятеля”. Ієрарх ПЦУ впевнений, що якщо синод уповноважив предстоятеля російської церкви припинити поминати предстоятеля грецької церкви, то найближчим часом так воно і станеться.
Релігієзнавець, доктор філософських наук Юрій Чорноморець не бачить великих загроз від того, що незабаром прийде той день, коли патріарх Кирило перестане під час богослужінь поминати найголовнішого ієрарха прадавньої Еллади. Адже подібне “непоминання” стане лише продовженням зухвалої політики РПЦ з протиставлення себе усьому світовому православ’ю: “Ти не поїхав на Всеправославний собор на Криті у 2016 році, ти проти рішення Вселенського патріарха Варфоломія щодо України і т.д. А от греки своїми останніми рішеннями як раз дуже чітко сказали росіянам: не можна відходити від сім’ї православних церков. Глава ПЦУ Митрополит Епіфаній почав поминати патріарха Кирила фактично одразу після обрання предстоятелем”.
Важливо, що цього разу синод РПЦ утримався від абсолютно радикальних дій по відношенню до Елладської церкви. На відміну від мінського Синоду 15 жовтня 2018 року. Тоді результатом такого ж термінового засідання синоду РПЦ стала заява митрополита Волоколамського Іларіона про повний розрив євхаристичного спілкування РПЦ з Константинопольським патріархатом.
На таке жорстке рішення російську церкву тоді надихнули кілька рішень Вселенського патріарха Варфоломія стосовно України: відновлення у сані патріарха Філарета (глави УПЦ КП) і митрополита Макарія (глави УАПЦ). Але найбільше похитнуло фундамент російської церкви рішення Вселенського патріарха скасувати акт 1686 року, який, як стверджують в РПЦ, нібито назавжди підпорядковував Київську митрополію Москві. А це — фактично той цемент, на якому російська Церква збудувала увесь свій міф про довічну залежність Києва від Москви.
Тому й впадає у вічі намагання російських церковних ідеологів наголосити на тому, що далеко не всі грецькі ієрархи підтримали 12 жовтня рішення своєї церкви визнати нашу, українську церкву. Одним словом, синод РПЦ не вірить, що єпископи Елладської церкви визнали ПЦУ більшістю голосів.
Сьогодні, коли ситуація для РПЦ стала ще більш загрозливою, радикальних заяв про повний розрив, як у випадку з Константинопольським патріархатом, не прозвучало. Ймовірно, до російських ієрархів почало приходити розуміння безперспективності політики самоізоляції та розколу. Але й не відповісти грекам вони теж не могли.
Юрій Чорноморець зауважує, що визнання ПЦУ греками для росіян стало величезним ударом: “Православна церква Еллади збирається і дуже жорстко заявляє: в результаті вивчення всіх документів ми говоримо про те, що Київська митрополія дійсно є канонічною територією Вселенського патріарха. Це рішення поставило росіян в дуже незручне становище. Тепер виходить, що якщо митрополит Онуфрій і всі його 95 єпископів на території України не хочуть підпорядковуватися Вселенському патріархові і не бажають входити до ПЦУ, то всі вони автоматично стають розкольниками, схизматиками. Саме тому росіяни намагаються змазати враження від цього категоричного рішення греків, яке просто вибиває всі карти з рук Московського Патріархату. Їм більше немає чим крити”.
Серед постійних членів синоду РПЦ – очільник так званої Української православної церкви Московського патріархату Онуфрій
Немає сумніву, що визнання ПЦУ грецькою церквою пришвидшить пробудження свідомості й тих єпископів і священників, які продовжують перебувати в єдності з Московським патріархатом і так несамовито відмовляються виконувати норми вже притрушеного пилом закону, яким передбачено перейменування УПЦ МП на Російську православну церкву в Україні.
Крім того, ще одним здобутком останніх днів для українців стала чергова невдача патріарха Кирила. Його позиції вкотре похитнулися через те, що він не зміг забезпечити своєму патронові — господарю Кремля — потрібний результат на церковних фронтах війни за “русскій мір”.
Директор Центру релігійної безпеки Дмитро Горєвой каже, що РПЦ наразі опинилася в дуже складній ситуації. Вони нарешті усвідомили, що політика розриву євхаристичних стосунків з помісними церквами не дає результатів. Адже Константинополь попри на тиск не відмовився від визнання ПЦУ і очевидно, що не збирається цього робити. За словами релігієзнавця, “Константинополь вдало використав цю тематику, давши зрозуміти всьому світу, що саме російська церква використовує святе Причастя, євхаристію як інструмент політичної боротьби. Тобто Фанар на рівні такої православної риторики обернув політику РПЦ на свою користь. І в Москві це зрозуміли. Усвідомили, що нічого не добилися. Але одночасно вони зрозуміли, що найрадикальніший метод повного розірвання стосунків теж не працює, а піти на чергове загострення — означає викинути останній свій козир”.
Можливо подібний дискомфорт від ситуації, що склалася, відчувають і в Києво-Печерській лаврі. Адже заступник голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків так званої УПЦ МП протоієрей Микола Данилевич напередодні позачергового Архієрейського собору Елладської православної церкви з українського питання заявив: ми, як церква, зробили все, що могли… все інше — на волю Божу.
І воля Божа таки виявилась на боці України. І під час об’єднавчого собору у Святій Софії, і під час отримання томосу про автокефалію, і на нещодавньому синоді грецької церкви. Його рішення, за словами речника ПЦУ архієпископа Євстратія (Зорі) матимуть величезну перспективу і стимул для наступних визнань: “Елладська Церква стала першою, яка послідувала рішенню Вселенського патріархату і тим самим створила приклад і прецедент для інших Церков, особливо грецької традиції, який буде використаний для подальшого визнання. Також слід зазначити, що між цими останніми є значно глибший рівень взаємних зв‘язків, ніж звичайно це можна бачити між автокефальними Церквами. І це теж на користь прискорення визнання ПЦУ”.
Синод грецької церкви минулого тижня визнав ПЦУ. Це стало доволі сильним ударом для РПЦ
Митрополит ПЦУ Олександр Драбинко пояснює значення нинішніх церковних процесів на прикладі міждержавних стосунків: “Те, що відбулося в грудні минулого року в Софії Київській і дарування томосу — фактично вже було визнанням нашої церкви. Можна провести аналогію з проголошенням нашої державної незалежності. Всі інші події — такі, як визнання з боку Елладської церкви і очікувані визнання іншими помісними церквами, які виражаються в спільному євхаристичному спілкуванні — це так само, як процес налагодження дипломатичних стосунків між державами, що визнали незалежність одна одної”.
Хто предстоятель, а хто розкольник? Ролі помінялись
Експерти-релігієзнавці наголошують: найголовніша подія, яка сталась на синоді Елладської православної церкви, — це те, що, з точки зору греків, наша церква відбулася остаточно і у них вже немає сумнівів в тому, що саме митрополит Епіфаній є предстоятелем всіх українських православних, що саме ПЦУ є єдиною законною православною церквою в Україні.
Не менш важливо — греки показують приклад іншим автокефальним православним церквам, що не варто довго затягувати з визнанням ПЦУ. Юрій Чорноморець впевнений, що після грецького Синоду помісні православні церкви почнуть більше впливати на те, щоб церковна (а відповідно — й безпекова) ситуація в Україні нормалізувалась. Зокрема, експерт передбачає зміну тону спілкування, припинення підігрівання риторики Московського патріархату про нібито “захоплення храмів”, підтримки “церковного кріпацтва”. Це в кінцевому результаті може призвести до переговорів, наслідком яких стане добровільна відставка митрополита Онуфрія. Як результат — ситуація в українському православ’ї перестане бути гарячою точкою.
Щодо наступних визнань, то експерти не беруться прогнозувати, яка саме православна церква визнає ПЦУ слідом за греками. Це може бути Грузинська церква, яка також перебуває під шаленим тиском Москви. Але в цьому питанні багато залежатиме від Вселенського патріарха і від самої ПЦУ. Від того, наскільки наша молода церква й надалі позиціонуватиме себе у світі, як відкрита церква, церква для всіх українців, церква любові, яка не грає на жодних протистояннях. Все це пришвидшить процес визнання її іншими помісними церквами.
