Андрій Юраш привітав митрополита Епіфанія з першою річницею інтронізації.

З цієї нагоди, а також з нагоди дня народження Предстоятеля ПЦУ він зробив публікацію у Facebook:

“Сьогодні – цікава, знакова і магнетично приваблива дата: перша річниця інтронізації глави Української помісної Церкви.

Отож, формально – ЛИШЕ перша річниця. Але не помилюсь, коли скажу, що загальне відчуття таке, ніби ми вже маємо десяту чи навіть значно більшу річницю! За рік зроблено і досягнено стільки, що цього б вистачило на декаду років чи навіть ціле покоління – утверджено сутнісну єдність Церкви, переборено будь-які сумніви усередині церковної спільноти, відкинено комплексні зусилля зруйнувати Церкву з боку чисельних опонентів, розпочато всебічну роботу щодо посилення інституалізаційних вимірів церковної структури, зроблено винятково важливі кроки у сенсі пошуку відповідей на об’єктивні виклики сучасності для церковної традиції і практики, отримано визнання з боку ще двох найважливіших православних церков….

Звісно перелік можна і треба продовжувати. Але головне, що і Церква загалом, і її Предстоятель зокрема отримали абсолютне і беззаперечне визнання з боку суспільства, яке вже не може і ніколи не зможе в майбутньому уявити себе без цієї тепер очевидної домінанти і надважливої складової системи власних ідентичностей.

Але сьогоднішній день – це не тільки день Першої річниці інтронізації, але й день народження Предстоятеля!

І в цьому збігові можна відшукати, побачити, зрозуміти і усвідомити ще один важливий знак – персонального виміру всього, що було досягнено протягом минулого року і чого не сталося б, коли б не об‘єднуюча і творчо інтегруюча постать Блаженнійшого Митрополита Епіфанія.

Отож, усвідомлюючи обидва джерела сьогоднішнього надважливого Дня, важливо знову і знову повертатися до тези, що всі обрання і досягнення у нашому житті є визначені поза нами. І коли вони дістають такі рясні благословення від Всевишнього і Всемогутнього Бога, як це є у випадку з помісною Українською Церквою та її Предстоятелем, то нам не лишається нічого іншого, аніж щиро подякувати Провидінню за всі попередні дари та просити про такий же рясний дощ щедростей і на майбутнє – і для всієї Святої Української Церкви, і для її Предстоятеля! Такого ще молодого і такого вже досвідченого та впевненого у власній місії, що на нього дивиться не тільки соборна українська громада, але й, без перебільшення, увесь християнський світ!

Многая літа!”

Comments are closed.