Відомий український богослов, архімандрит Кирило Говорун прокоментував комюніке за рузультатами зустрічі в Аммані, яке називає головною метою цієї події.

Нижче наводимо коментар у повному обсязі.

Загальний посил: учасники зустрічі за все хороше, тобто за діалог і єдність, і проти всього поганого, тобто проти поділів.

Читайте також: Блокада журналістів і обід з королем. Як відбувається зустріч в Аммані (фото)

Далі починаються деталі. Перше, як названа зустріч: “братські сімейні збори” – по суті σύσκεψις, про яку йшлося в проаналізованому мною раніше листі Патріарха Варфоломія. Тобто без будь-якого помітного офіційного статусу. Втім, кожна сторона буде трактувати це по-своєму.

Важлива деталь: схизми (розколу, – ред.) в Православному світі немає. Це те, що я весь час говорю. Як це випливає з документа? А ось як: у документі йдеться про “загрозу схизми, що нависає”. Тобто схизма поки тільки в формі “загрози, що нависає”, а не як якась реальність. Що ж, це вже краще, ніж актуальна схизма. А якщо схизми немає, то як і раніше можливі всі форми спілкування, в тому числі євхаристійного.

Читайте також: Москва хотіла провести “анти-Критський собор”, а вийшов пшик – архієпископ Євстратій

Друга важлива деталь: ніде в документі не згадується про якісь розриви з Константинополем, а лише наголошується на його першості честі. Більш того, ніде не оскаржуються дії Константинополя, по-перше, з відновлення його Київської митрополії в результаті анулювання актів 1686 року, а по-друге, з надання Православної Церкви України Томосу про автокефалію.

Єдине, що по суті містить Амманський документ – це визнання того, що українська автокефалія – ​​це процес, в якому поставлена ​​не крапка, а кома, ну або крапка з комою. Тобто цей процес потребує фіналізації. І фінал настане, тільки якщо у питанні буде консенсус. Це, мабуть, єдине, що суперечить поглядам Константинополя на цей процес. Це суперечить також поглядам Москви на, наприклад, автокефалію Православної Церкви в Америці. Для Москви ця автокефалія – ​​завершений процес. Тепер же, в дусі Амманської зустрічі, Москві, щоб бути послідовною, доведеться переглянути цей процес і погодитися з тим, що він все ще не завершений.

Крім цього питання, зустріч в Аммані залишила багато питань відкритими. Найголовніше з них: який статус самої цієї зустрічі? Якщо це “братські сімейні збори”, то чому з ними повинні узгоджуватися навіть ті Церкви, які в ньому взяли участь, не кажучи про ті Церкви, які не приїхали?

Ну і нарешті, інші Церкви можуть потихеньку просуватися у визнанні ПЦУ, поки врешті-решт всі не визнають її і не встановиться той найбажаніший для всіх консенсус. Так що зустріч в Аммані залишила відкритими двері для тих Церков, які захочуть визнати ПЦУ.

Comments are closed.