Вперше в історії столичного залізничного вокзалу на ньому відбулося вінчання. У залі очікування для воїнів ООС одружилися психолог Дар’я Казакова і ветеран АТО Олексій Скриба.

Наречений з нареченою спеціально приїхали зі Львова до Києва, щоб повінчатися. І заздалегідь запланували, що це станеться саме на столичному вокзалі. Чим було викликане таке незвичайне рішення, “Фактам” розповів священник, яких їх вінчав.

– Дарину я знаю давно, це – моя духовна дочка, – пояснює пастор Церкви християн віри євангельської, капелан Сергій Косяк. – Вона завжди зверталася до мене за духовною допомогою у важкі хвилини, просила поради. Тому не дивно, що коли постало питання про вінчання, вона захотіла, щоб здійснив таїнство саме я.

З Олексієм вони познайомилися завдяки …танцям. Для Даші танці – улюблене хобі, яким вона займається дуже давно. Коли їй запропонували організувати свого роду танцювальний гурток для бійців ООС як реабілітацію, вона погодилася, адже і сама в міру сил займалася волонтерством, допомагала армії. Даша вирішила поставити танець для хлопців в інвалідних колясках. Якраз одним з них і виявився Льоша… Спалахнули почуття. Коли зайшла мова про весілля, я погодився повінчати пару, але з однією умовою – щоб перше з ними поспілкувався мій друг Євген, досвідчений і віруючий психолог. Оцінив, що стоїть за цим рішенням – просто поспішні емоції або ж це зважений і зрілий крок. Євген поговорив з ними і зробив висновок, що Даша з Льошею дійсно готові до шлюбу.

Але тут виникла наступна трудність: як організувати вінчання. Справа в тому, що я живу в Донецькій області, звідки виїжджаю не так часто. У ті числа, на які наречений з нареченою планували весілля, я збирався бути в Києві, причому весь день у мене був розписаний по годинах. Ось ми і придумали нетривіальне рішення: зустрітися на столичному вокзалі і прямо там здійснити обряд. Приїхали вранці до Києва, я – зі сходу, Даша з Льошею – із заходу. Звернулися в зал очікування для воїнів ООС, і там нам були невимовно раді. Співробітники надали для вінчання дуже ошатну кімнату, в якій у них розташована бібліотека, допомогли все швидко організувати і навіть вручили молодятам подаруночки.

Наречений з нареченою вимовили клятви, пообіцяли перед Богом завжди бути разом, у прикрощах і радості, поки смерть не розлучить їх. Було дуже зворушливо і, звичайно, незвично.

Олексій Скриба – танкіст 28 окремої механізованої бригади ЗСУ, воював на сході чотири роки, від 2015-го до 2018-й включно. Але в інвалідному візку виявився внаслідок не поранення, а фатального збігу обставин: у перший день ротації, перебуваючи у відпустці, чоловік впав і зламав хребет.

За словами Сергія Косяка, лікарі не дають шансів, що він коли-небудь зможе ходити. Але його красиву високу дружину це абсолютно не бентежить.

– Із Льошею у нас була любов з першого погляду, – поділилася Дар’я Казакова. – Обом одразу ж стало зрозуміло, що нам судилося бути разом. Танець Льоші на візку в результаті не склався, зате почався наш з ним танець завдовжки в життя. Пропозицію він зробив, коли ми були на відпочинку в Будапешті, а рівно через 100 днів після нашого знайомства ми повінчалися. Для нас було дуже важливо, щоб здійснив таїнство саме капелан Сергій Косяк, наш духовний наставник. Після вінчання ми повернулися до Львова, де організували сімейне, тихе і романтичне торжество. Гарна сукня, ніжна музика скрипаля… Це було дуже камерно, без зайвої помпи, саме так, як ми хотіли. Тільки найближчі, які були за нас щиро раді.

– Я вірю, що любов Льоші і Даші стане хорошим прикладом для тих хлопців, які, сівши в інвалідний візок, починають впадати у відчай і помилково думають, що щасливими бути вже не зможуть, – підсумовує Сергій Косяк. – Зможуть! Потрібно тільки довіряти Богу і щиро в це вірити.

Comments are closed.