Хрещення є нашим духовним народженням, яке відкриває нам шлях до єднання з Богом і життя вічного. Нашими помічниками у цьому визначальному на все життя Таїнстві стають хрещені батьки.
Не лише в дитинстві, а й впродовж усього життя хрещені батьки мають піклуватися про духовне становлення похресників, молитися за них до Господа і святих, наголошують у ПЦУ.
Клірики зауважили, що іноді можна почути, що відмовлятися бути хрещеними не можна, бо це начебто є “відхрещуванням від Господа”, і наголосили: жодного стосунку до настанов Православної Церкви це твердження не має.
“Насамперед, ваше рішення має бути не даниною ввічливості, а зваженим і усвідомленим особистим вибором. Якщо ви не відчуваєте моральної і духовної готовності стати хрещеним чи хрещеною, якщо розумієте, що не зможете допомогти рідним батькам хресної дитини у її вихованні, члена Церкви, – цілком можна коректно відмовитися, не ображаючи почуття близьких людей”, – пояснили у ПЦУ.
Достатньо відверто пояснити причину своєї відмови, зауважують клірики.
“Кожен хрещений несе відповідальність за похресника перед Богом, тож і вибір, прийняти запрошення чи відхилити його, ставати чи не ставати хрещеним, – має бути добровільним”, – наголосили священнослужителі.
У ПЦУ додали, що неготовність буди хрещеним не вважається поганим вчинком чи гріхом.
“Варто розуміти, що між дитиною та хресними батьками виникають особливі стосунки, засновані на духовній спорідненості. Тож гріхом буде відмовитися виконати свою місію в житті дитини після Хрещення. Усвідомивши, що зараз ви не відчуваєте у собі впевненості бути духовним опікуном, поміркуйте, як у майбутньому ви можете вдосконалитися, щоб виконати цю місію у своєму житті”, – додають священники.
