Очільник Російської Православної Церкви в Україні митрополит Онуфрій, відповідаючи на питання, чи можливо відновити євхаристійне єднання між Російською Церквою і Вселенським Патріархатом, звинуватив Вселенського Патріарха Варфоломія в порушенні церковних правил.

Як зазначає Духовний фронт України, цим він засвідчив своє невігластво в православній еклезіології й канонічному праві. Як написано у дослідженні богословів, й раніше підтверджено в публікаціях російських каноністів, виняткові переваги Вселенського Патріарха затверджені Вселенськими Соборами і вони вищі, ніж у предстоятелів, не тільки по першості честі, а й по першості привілеїв.

«Теоретично розрив євхаристійного спілкування, який стався у 2019 році, можна вилікувати. Але для цього шановний Патріарх Константинопольський повинен поводити себе з усіма як перший по честі і рівний по владі», –  заявив Онуфрій в інтерв’ю журналу «Пастир і паства».


Онуфрій обурився, що Патріарх Варфоломій «поводиться як перший і по честі, і по владі», а це, на думку очільника Московської Церкви в Україні, чуже православному духу і схоже на «папізм».

З цих закидів Онуфрія можна зробити висновок, що він зовсім не знає православні канони (правила Церкви).  Як написано у дослідженні богословів, й раніше підтверджено в публікаціях російських каноністів, таких як Тімофей Барсов, виняткові переваги Вселенського Патріарха затверджені Вселенськими Соборами і вони вищі, ніж у предстоятелів, не тільки по першості честі, а й по першості привілеїв. Це підтверджується і тим, що коли Москву відвідав Антіохійський Патріарх, і світська влада просила у нього піднесення Москви до патріархату, він це питання перенаправив до Вселенського трону як до уповноваженої інстанції. У хрисовулі-томосі про піднесення митрополії Москви до патріархату виражена роль Церкви Нового Риму: «сповідуємо і здійснюємо в царстві граді Москві встановлення і визначення пана Іова Патріарха, щоб і в майбутньому шанувався й іменувався з нами Патріархами і мав чин в молитвах після єрусалимського, і щоб як свою голову і початок мав він апостольський престол Костянтина Граду як й інші патріархи».

Вартий уваги і важливий факт – це лист з питаннями Церкви Москви 1663 року патріаршому синоду Константинополя, де російські поставили деякі церковні питання і просили відповіді чотирьох Патріархів. Одне з питань стосувалося ролі Вселенського Патріархату в Православній Церкві і теми апеляції : «Чи належить Константинопольському трону всякий суд інших Церков і отримує від нього всяке церковне питання закінчення»? Собор Патріархів відповів: «ця перевага у Римського Папи була до розділення Церкви від гордості і вільного зла, але коли він уже відділився (від Церкви – ред.) питання Церков до Константинопольського трону відсилаються і він рішення приймає, як той що має ті ж переваги що і Старий Рим, бо сказав 4 й Сардикійський канон, а якщо якийсь єпископ під судом єпископів в сусідстві знаходяться, позбавлений буде від сану, і скаже, що він покладає на себе обов’язок виправдання: то не раніше поставляти другого на його місце, бо це перевага переходить на Вселенський Трон». Більш того Патріарший Синод Константинополя, який фактично виконував [функції] Вселенського Собору в 2-му тисячолітті міг скидати навіть патріархів, архієпископів, митрополитів і єпископів.

Якщо ми будемо говорити про джерело першості, то таким джерелом є сама особистість архієпископа Константинополя, який як єпископ є першим «серед рівних», але як архієпископ Константинополя і, відповідно, Вселенський Патріарх є перший без рівних (primus sine paribus).

Потрібно наголосити, говорить богослов Ніколас Гургенідзе, на тому неприйнятному факті, в якому ми упевняємося, що Православна Церква в Москві не приймає повністю рішень Вселенських і Помісних Соборів. Якщо будемо вивчати уважно [московський] церковний лексикон, то побачимо, що з нього зовсім зник канонічний титул Вселенського Патріарха і замість того, щоб його поминати як «Вселенського Патріарха» згадують його просто як «Патріарха Константинопольського». Раніше ситуація була іншою, наприклад, якщо ми поглянемо на лист Московського [патріарха] Адріана до Вселенського Патріарха, де йдеться: «Всесвятішому і всеблаженному пану і Владиці, брату і слузі-товаришу нашої мірності пану Каллініку Архієпископу Константинополя Нового Риму і Вселенському Патріарху, цілування і вітання віддаємо». У висновку, можемо сказати, що Церква Москви не в повному обсязі, а вибірково, приймає рішення Святих і Вселенських Соборів, що веде її до відпадання від Православ’я.

Comments are closed.