У селі Пеньківка Літинського району на Вінниччині, де вже другий рік тягнеться регілійний конфлікт, прихильники РПЦ в Україні (УПЦ МП) примусили громаду ПЦУ сплачувати частину їхніх комунальних рахунків.
Про це Релігійній правді розповіла мешканка села Наталя Інкляуз, яка два роки тому була обрана секретарем на зборах релігійної громади, де вирішували питання переходу з УПЦ МП до ПЦУ, і відтоді займається відстоюванням прав громади ПЦУ у судах.
Жінка розповіла, що після ініціації процесу переходу до ПЦУ представники РПЦвУ звезли до села тітушок, за допомогою яких їм вдалося зберегти контроль над храмом. Тож, служби у храмі править священник Московської Церкви, а громада ПЦУ почала використовувати для служб трапезну.
Але і тут віряни піддавалися тиску. За словами Наталі, їх неодноразово намагалися вигнати з трапезної: “Вимикали нам і світло, і газ, і воду. І вже вимагають ключі, але ми на своєму стоїмо”.
Жінка повідомила, що їм вдалося домовитися з агресорами лише за умови, що будуть сплачувати половину усіх комунальних рахунків, які нараховуються спільно як за храм, так і за трапезну.
“То скільки світла бере храм, а скільки бере трапезна. Тим більше, що наш священник немісцевий, у нього є декілька парафій, і до нас він приїжджає не кожної неділі. Тому ми дуже мало використовуємо світла, але сплачуємо половину за лічильником. Виходить, що сплачуємо рахунки УПЦ МП. Якщо приходить рахунок на 600-800 грн всього, бо лічильник один, то ми платимо половину, щоб вони тільки не робили скандалів”, – розповіла Наталя.
Вона пригадала, що на початку релігійного конфлікту, коли привезли тітушок, особливо фанатичні віряни кричали, що “це наші братчики, нам їх Небеса послали”.
“Тітушки стоять із бітами, а вони кажуть: “Небеса послали”, – нарікає жінка.
Однак з часом сутички вщухли і зараз ситуація більш-менш спокійна.
“Тітушок більше немає. Наші трошки притихли, бо нас не зачіпають, а ті притихли, бо думають, що ситуація ніби на їхню користь стає. А ми мовчимо, бо чекаємо на рішення судів, тож поки немає чого виступати. По суті у нас немає документів, ми не зареєстровані”, – розповіла Наталя.
За її словами, їхня громада однією з перших почала перехід до ПЦУ – одразу після Спасо-Преображенського собору у Вінниці. Вона пригадала, що тоді ще не було таких баталій і потужної протидії з боку РПЦвУ, тому у них була можливість швидко перереєструвати статут. Але щось пішло не так і громада дістала відмову.
“Я була в Салецького (держреєстратор ОДА, – ред.), подавала документи, і він спочатку сказав, нібито все добре, всі документи є і він подає на реєстрацію. І після того він нас не зареєстрував. Там були якісь надумані причини”, – розповіла Наталя.
Зараз громада має дві справи в судах.
“Перша – позов від тодішнього настоятеля УПЦ МП Віталія проти мене як секретаря і проти голови перших зборів, коли громада голосувала за перехід. Нібито збори було проведено незаконно. Суд досі триває, УПЦ МП його затягує. Нещодавно мало бути слухання по суті, але воно не відбулося, бо позивач не з’явився. Вони подають заяви про перенесення засідання то у зв’язку з карантином, то з відсутністю адвоката. У них був адвокат, який зрозумів, що справа програшна, і відмовився від ведення справи”, – розповіла Наталя.
Друга справа розглядається за позовом громади проти держреєстратора Ігоря Салецького, який, до речі, також постраждав від тиску УПЦ МП через реєстрацію ним низки інших громад ПЦУ.
“Суть позову в тому, щоб суд зобов’язав його нас зареєструвати, тому що не було підстав, щоб нам відмовили. І суд зобов’язав Салецького. Але у нас тристоронній конфлікт, тут є ще третя сторона – УПЦ МП. Вони подали апеляцію на це рішення. А апеляційний суд у Вінниці вирішив призупинити розгляд справи, поки суд у Хмільнику не винесе рішення за позовом священника УПЦ МП Віталія щодо законності проведення зборів. І якщо суд у Хмільнику вирішить, що збори були незаконні, то і в справі по Салецькому нам нічого не світить”, – пояснила Наталя.
За її даними, у селі лишається близько 20-30 прихильників УПЦ МП – саме стільки збирається у храмі на свята. Для порівняння – громада ПЦУ має близько сотні вірян. Щоправда, зізналася Наталя, у зв’язку з пандемією на служби стало ходити менше людей. Водночас вона повідомила, що ще перед зборами у селі проводили опитування щодо переходу до ПЦУ, і 500 жителів висловилися за. Вже на зборах релігійної громади були присутні 150 людей, і лише один чоловік проголосував проти.
“Цей чоловік був засланим козачком, у якого було завдання нас переконати. При цьому сам отець Віталій та віряни УПЦ МП відмовилися брати участь у зборах, хоча їх запрошували кілька разів”, – розповіла Наталя.
За її словами, у прихильників РПЦ в Україні різна мотивація. Одні вважають ПЦУ неканонічною, другі вдаються до образ, називаючи її “сатанинською церквою”, треті заявляють, що вони “продалися туркам”.
Та є тут ще один феномен, який демонструє, наскільки сильно священнослужителі РПЦвУ самі заплуталися у своїй брехні і заплутали у ній власних парафіян.
Так, Наталя розповідає: “Одна баришня каже, що я ходжу тільки в Московську Церкву, я не ходжу в Українську. А потім через деякий час їхній батюшка отримав вказівку з єпархії і став своїх вірян переконувати, що вони є Українською Церквою і нібито не мають жодного відношення до Московського Патріархату. І ця ж жінка знову іде і каже: “Я думала, що йду у Московську Церкву, а батюшка каже, що вона не московська, то що мені тепер робити?”
Водночас половина вірян, які ходять до священника УПЦ МП, просто побоюються змін і не хочуть відвідувати служби у трапезній.
“Вони хочуть лише у храмі, бо вважають, що зв’язок з Господом тільки через храм, “Отче наш” їм все одно на якій мові, аби з чистою душею. Якби у нас був храм, то можливо, оті 50% і ходили б з нами до храму”, – зауважила Наталя.
Зараз громада ПЦУ обговорює доцільність будівництва нового храму.
“Нібито і місце вже знайшли, і сільська влада не проти, але поки що зважуємо всі за і проти, бо у зв’язку з пандемією дуже малий прихід, грошей немає, люди хто без роботи, хто хворіє. А шукати меценатів – то середній і малий бізнес зараз також переживають не найкращі часи. Думаю, що ще 1-2 роки нам треба перечекати, а там вже проясниться”, – каже Наталя, додавши, що деякі члени громади виступають проти будівництва, тому що забагато праці вклали у старий храм.
“Вони роками власні сили вкладали у будівництво цього храму, і у них пішло діло на принцип, що вони наробились там і не розуміють, чому мають віддати тим, хто взагалі нічого там не робив”, – сказала жінка.