Одним з головних аргументів проти визнання автокефалії ПЦУ з боку Московського Патріархату є твердження про начебто неправильні хіротонії її єпископату.
Мовляв в архієреїв Української Церкви немає апостольського наступництва, а отже вони не є справжніми єпископами. Однак у цьому питанні не все так просто, зауважив релігієзнавець Дмитро Горєвой у програмі “Детектор.Релігії” на YouTube-каналі DetectorUA.
Раніше лунали претензії до хіротоній єпископів Київського Патріархату. Однак всі висвячення були здійснені владикою Філаретом з іншими колишніми єпископами РПЦ.
“Нехай під забороною, у відстороненому становищі. Але здійснені дійсними єпископами, які самі отримували правильну хіротонію і мали апостольське наступництво”, – зауважив Горєвой, додавши, що всі претензії до УПЦ КП мали відпасти ще після воз’єднання РПЦ та РПЦЗ, коли усіх єпископів визнали у сущому сані.
Однак щодо хіротоній єпископів УАПЦ виявилося більше запитань.
Всі свячення у цій Церкві зводилися до висвячення єпископа Василя Боднарчука у березні 1990 року. Тоді на хіротонії були присутні архієпископ Іоан Боднарчук, єпископ Сімферопольський Варлаам (Ільющенко) з РПЦ та єпископ Вікєнтій Чєкалін з Російської Істинно-Православної Церкви.
Однак пізніше з’ясувалося, що Чєкалін був самозванцем і не мав законної хіротонії. А щодо участі єпископа Варлаама у деяких дослідників є сумніви навіть попри документ про хіротонію чи завірене підписом свідчення очевидця.
“Проте навіть, якщо повірити в усі аргументи, навіть якщо припустити, що хіротонію звершували тільки архієпископ Іоан Боднарчук та самозванець Чєкалін, то всеодно не все не так однозначно погано. Історія Церкви знає декілька винятки з правил, коли хіротонія була звершена лиша одним єпископом визнавалася”, – наголосив релігієзнавець.
Так, він навів приклад святителя Григорія Чудотворця, якого висвятив на єпископа лише один архієрей – єрарх Федим. “І то зробив це віддалено, помолившись Богу, без фізичної присутності самого Григорія. Як би сказали зараз – через онлайн”, – додав Горєвой.
Крім того, Павлін Антіохійський одноосібно поставив своїм наступником Євагрія і його визнавали в помісних Церквах того часу.
“А Сідерій Палебікський був висвячений лише одним Філоном Цірензійським. І нічого – святитель Афанасій Великий визнавав його”, – зазначив експерт, пославшись на праці професора Казанської духовної академії Володимира Керенського.
Навіть у самій РПЦ були випадки одноосібного поставлення єпископа, наголосив Горєвой.
“Архімандрита Йосафа Болотова на єпископа Кадьякського висвятив самостійно єпископ Іркутський Веніамін. Це відбулось 10 квітня 1799 року. Тоді Синод РПЦ визнав таку хіротонію”, – наголосив релігієзнавець.
Він уточнив, що такі послаблення правил називаються ікономією. “Тобто по ікономії, коли цього потребувала пастирська необхідність, церква визнавала такі хіротонії. В першу чергу завдяки Милості та Провидінню Божому”, – резюмував Горєвой.