Представники РПЦ і Московської Церкви в Україні (УПЦ МП) неодноразово називали Вселенського Патріарха Варфоломія «Стамбульським патріархом» у спробах образити його. Мовляв, вже давно немає ніякого Константинополя, є лише сучасний Стамбул, а тому Варфоломій начебто має носити титул Стамбульський.
Втім, називати Патріарха Варфоломія «Стамбульським» – некоректно.
Про це заявив релігієзнавець Дмитро Горєвой у програмі «Детектор. Релігії» на YouTube-каналі DetectorUA.
«По-перше, у канонічному праві, затвердженому найвищим авторитетом – Вселенськими соборами, фігурує саме Константинополь. По-друге, саме місце Стамбульського патріарха вже і так зайняте», – наголосив Горєвой.
Він пояснив, що у Туреччині існує ніким не визнана, своя національна Турецька православна церква. Вона була створена як протурецька опозиція переважно грекоцентричному Константинопольському Патріархату.
Її першим очільником став Павлос Карахісарідіс (етнічний грек, але сам себе відносив до турків), який почав правити службу Божу турецькою. Він був кліриком Вселенського Патріархату, йому нарекли чернече ім’я Євфімій, проте він використовував отуречченний варіант – Ефтім.
Пізніше його відлучили за напади на патріархію, критику Церкви та протурецький курс. Формально відлучення оформили за те, що він проповідував ідею шлюбу для єпископів. Втім він здобув прихильність уряду Ататюрка.
Патріарх Ефтім
У 1924 році Ефтіма обрали патріархом Турецької автокефальної православної церкви, а кафедрою обрали місто Стамбул. Від того часу він є офіційним патріархом Стамбула.
Наступними патріархами після нього були його перший син Тургут, який взяв ім’я Ефтім ІІ, потім його молодший син Сельджук, який став Ефтімом ІІІ. Зараз цю церкву очолює його онук Паша Юміт, який є Ефтімом ІV.
«Тож попри образи і прокльони росіян, формально титул Стамбульського патріарха зайнятий, а отже Варфоломій природньо іменується Патріархом Константинопольським», – підбив підсумок Дмитро Горєвой.
Також він звернув увагу на те, що пропонуючи іменувати Варфоломія патріархом «Стамбульським», представники РПЦ чомусь не йдуть далі і не пропонують перейменувати третю за Диптихом церкву – Антіохійський патріархат – на Антак’якський. Адже ніякої Антіохії вже давно не має, на її місці зараз розташоване турецьке місто Антак’я. Або на Дамасський, куди свою кафедру перенесли Антіохійські Патріархи 700 років тому.
Також цікаво граються із титулами у Московській Церкві в Україні – в УПЦ МП.
«Як Верховна Рада перейменувала Кіровоград на Кропивницький, то місцевий митрополит Іосаф Губень не змінив свій титул на сучасний, а навпаки взяв собі ще старіший. Тепер він, причому самочинно, представляється як митрополит Єлісаветградський», – розповів релігієзнавець.
Те саме й у самій Росії: митрополит, який живе у Кірові, називається Вятським; той, що з Ульяновська – Сімбірським; митрополита з литовського Вільнюса вони іменують, як у часи Російської імперії, – Вілєнським.
«Тобто Варфоломію не можна використовувати старий титул і тим самим просувати певний грецький історичний наратив. Це вважається етнофілетизмом. Але коли росіяни просувають свою історію через титули, нав’язують українцям та литовцям російські імперські назви – то це нормально, так? Подвійних стандартів немає, правильно?» – запитує Горєвой.
Більше того, свої єпархії у Франції та Великобританії РПЦ іменує назвами кримських міст: Сурозька на честь Судака та Корсунська на честь Херсонесу. «Таким чином, вже навіть через титулатуру виставляючи за кордоном свої претензії на український Крим», – зауважив експерт.
Також цікаві прецеденти були і за часів Русі. «Довший час митрополити, які по факту були Московські, тобто жили там, присягали тамтешнім князям і навіть не бували на Русі – ну, тобто в Україні чи Білорусі, все одно іменувалися Київськими», – нагадав Горєвой.
Навіть після того, як московити пішли у розкол, вони все одно чомусь соромились свого титулу, хоча водночас і не могли використовувати топоніміку Києва, пояснив експерт.
Від середини XV століття і до отримання патріаршества митрополити у Москві іменувались взагалі дуже абстрактно – митрополит всія Русі. Без прив’язки до конкретного міста. По канонах це означає, що це був митрополит без кафедри, тобто без свого міста, а значить по факту не правлячий, а лише вікарний чи титулярний. Тобто таким, якими зараз є архієреї УПЦ МП – про це йшлося в одному з попередніх випусків «Детектор. Релігії».
«Отже, коли хтось з РПЦ казатиме, що лист Патріарха Варфоломія «Церкваріуму» і фактично новий канонічний статус єпископату УПЦ МП є безпрецедентним, то ви зможете пояснити, що це не так. Прецедент був. Коли московські архієреї відкололись від Київської митрополії. Тоді вони навіть по титулах були не правлячими, а отже не мали канонічної влади. Це саме і тепер. Не прийшовши на Об’єднавчий Собор московські архієреї фактично пішли у розкол до Київської митрополії. Історія повторюється», – резюмував релігієзнавець.
