Вселенський Патріарх Варфоломій заявив, що Київська митрополія, попри те, що “ревно трублять про зворотне”, завжди була невід’ємною канонічною територією та митрополією Константинопольського Престолу.
Як повідомляє пресслужба ПЦУ, про це він сказав після подячного молебню у Михайлівському Золотоверхому соборі 21 серпня, та додав, що тимчасово “історичні обставини та мирські домагання у насильницький спосіб, відсікли її (митрополію, – ред.) від природньої Духовної Матері”.
Патріарх Варфоломій наголосив, що Церква-Мати не згадує “ляпасів, образ та цвяхів”, водночас нагадавши, що РПЦ серед інших також є “новішою Церковою, утвореною з нашого тіла”.
Він додав, що Церква “завжди йде шляхом прощення, благодіяння та зцілення всіх своїх дітей без виключень”.
“Це є привілеї Великої Церкви, якими їй докоряють ті, хто говорять про першість катедри, мирські претензії та політичні прагнення. Одним єдиним, любі брати та діти у Господі, є привілей, який характеризує очолювану нами Константинопольську Церкву, гордість у Господі: привілей жертви, з якого витікають і першість виснаження, і обов’язок жертовного служіння”, – сказав Вселенський Патріарх.
Патріарх Варфоломій зауважив, що історія є достовірним небрехливим свідком правди та реальності.
“Вселенський Патріархат від самого початку був надійним охоронцем блага Церкви, і хоча у часи розквіту та чисельної сили він міг запровадити та встановити пірамідальну форму устрою Східної Православної Церкви, але він з відразою відкинув цю думку і не відступив ані від переданої йому Еклезіології, ані від встановленої та освяченої Соборами системи “Пентархії”, – зазначив Патріарх.
Також він особливо наголосив, що Вселенський Патріархат ніколи, користаючись наявною імперською владою, не обирав шлях культурної та мовної асиміляції національностей, які приходили у віру Євангелія. Навпаки, Велика Церква прийняла місцеві звичаї, мову, якою говорили люди, вона надихнула та культивувала, сприяла розвитку місцевої культури, настільки, що сьогодні неможливо уявити якою була би доля тих народів, які прийняли християнство, без культурного впливу Православної Церкви.
Патріарх Варфоломій пригадав, що було проголошено на Великому Соборі на Криті: «На противагу зрівняльній та безликій гомогенізації, яку різними способами пропагують, Православ’я проголошує пошану до своєрідності людей та народів» (Послання Святого та Великого Собору Православної Церкви до православного народу та кожної людини доброї волі, параграф 9 ).
“І з такою запорукою вірності міцно утримує і сьогодні Церква Христових убогих, облаченна у закривавлену порфіру жертви, у дусі примирення суперечностей, єднання розірваного, взаємного існування розбіжностей у думках як одного в іншому без асиміляції та втрати себе в іншому, спільного торування шляху різними, сполучення непоєднуваного, [в дусі] зближення у відмінностях, спілкування роз’єднаних. Виразом такої благословенної моралі є піклування Великої Церкви про єдність Православ’я в Україні і про поступ та добробут усього українського народу”, – сказав Вселенський Патріарх.
Він додав, що прибув до України, щоб прожити з українцями “диво Воскресіння, боротьби за загоєння розділення, повернення до спілкування Церкви, нерозірваного прямування разом шляхом Істини”.
Наприкінці промови Вселенський Патріарх зазначив, що прибув, щоб побачити на власні очі здобутки багатьох невимовних зусиль Предстоятеля ПЦУ митрополита Епіфанія.
“Ви наймолодший за віком, але це у Вашому випадку, є Вашим привілеєм, а не недоліком. Оскільки Ваша молодість не рахується з безнастанними жертвами та зусиллями заради очолюваної Вами Церкви, яку береже Бог. Ваш труд буде тяжким, але через багато десятиліть, нащадки славитимуть Ваше ім’я та Ваш приклад. Ми пізнали Вас як людину діла, як людину богобоязну з непохитною вірою у Христа, любов’ю до Церкви та Вашої Батьківщини аж до Хреста”, – сказав Патріарх Варфоломій.
Звертаючись до митрополита Епіфанія, він додав, що це тільки початок і йому знадобиться терпіння.
“Вчиться на уроках святих та історії. Потрібний досвід та, головно, молитва. Досвід пастиря зрештою супроводжує біль та сльози, він вимагає жертв та самозречення. Так прямували незабутні наші Попередники, це успадкували і ми, і це радимо, до цього закликаємо, це посилюємо, ми, старші за віком, у першості рукоположення та на церковній ниві вам молодшим, але не менш любим братам”, – сказав Вселенський Патріарх.
