Очільник РПЦ Патріарх Кирило Гундяєв ще за часів свого митрополитства заснував підпільний бізнес з підакцизними товарами та виловом камчатського краба, за що отримав прізвиська «Кирило Табачний» і «патріарх Курил».
Про це в інтерв’ю Релігійній правді розповів російський та український публіцист, науковець Олександр Солдатов, який став головним дослідником розкоші Російської Православної Церкви.
Олександр Солдатов
«Це зусиллями видатного журналіста і доктора історичних наук Сергія Бичкова ще в 1996-97 роках було запущено стійкий мем. Насправді не він перший відкрив факт ввезення сигарет церквою під виглядом гуманітарної допомоги. Кілька мільярдів штук було ввезено в 1996 році. А про цю справу зовнішньоцерковного департаменту РПЦ на чолі тоді з митрополитом Кирилом писала низка російських ЗМІ. Але саме Бичкову належить ось цей геніальний піар-хід: узагальнити всі ці відомості в таке хльостке прізвисько «Табачний митрополит» або просто «Табачний», – розповів Солдатов.
Він додав, що навіть коли Кирило став патріархом, у соцмережах багато хто продовжує називати його «патріарх Курил».
«Але тут вже подвійний підтекст виникає не тільки пов’язаний з ввезенням сигарет, але і з тим, що крабовий бізнес митрополита Кирила був пов’язаний з регіоном Камчатки і Курильських островів. Він брав участь в сумнівному видобутку камчатського краба», – зауважив науковець.
Він також пояснив, чому Кирило не легалізував свій бізнес, просто заплативши податки і заявивши, мовляв, заробив, але все для Церкви, як у Києві це робить намісник Києво-Печерської лаври Павло.
«В Україні це робиться більш тонко. Може, це пов’язано з більш глибоким різнобічним церковним бізнесом, який ще в середньовіччя тут виник, може, з якимись європейськими рисами української нації, досвідом життя в умовах Речі Посполитої, інших державних утвореннях», – зазначив Солдатов.
Для Патріарха Кирила ця бізнес-стежка була абсолютно новою, він її відкрив для себе тільки в 90-му році, розповів науковець, додавши, що через це він сприйняв цю діяльність в суто мафіозно-кримінальному дискурсі.
«Від самого початку він займався нею за сприяння неформальних контактів в адміністрації президента, з якимись тіньовими ліцензіями на ввезення або вивезення тієї чи іншої продукції підакцизної, як правило, високоприбуткової. Тобто, на відміну від митрополита Павла, від українського церковного бізнесу, така собі родова травма криміналу закарбувалася. Тому цей бізнес завжди був у тіні. Це була принципова установка Патріарха Кирила. Його бізнес ніяк не був пов’язаний з церквою, це був особистий інтерес», – сказав Солдатов.
