Про який страх нам говорить «апостол любові», святий євангелист Іоан Богослов, пам’ять якого ми сьогодні вшановуємо? Страх втратити любов чи навпаки, її здобути? Страх зробити комусь боляче чи страх, що зроблять боляче вам? Чи кожен страх означає відсутність любові та навпаки? А як же тоді — страх Божий, про який так багато читаємо в Біблії?
Про це йдеться у зверненні предстоятеля Православної церкви України митрополита Епіфанія.
«Священне Писання вчить нас, що страх перед будь-чим і будь-ким, окрім Бога, є ознакою та умовою внутрішньої несвободи, недосконалості. Кожен може відстежити цей згубний зв’язок між страхом і рабством, коли страх починає диктувати людям певні умови, змінює їхню поведінку і ставлення до інших, обмежує свободу — як внутрішню, так і зовнішню. Знаючи та розуміючи страхи людей, ними стає легко маніпулювати, використовувати, підкоряти. Саме про такий страх — який наслідком має муку — говорить святий апостол Іоан Богослов, протиставляючи йому любов: „У любовi немає страху, але довершена любов проганяє страх, бо страх має муку. Той, хто боїться, не довершений у любовi“ (1 Ін. 4: 18).
Але є інший страх — страх Божий, наслідком якого є не мука, а навпаки — зцілення, любов, звільнення від усіх інших, марних страхів. Страх Божий не означає боятися Бога так, як люди бояться, наприклад, блискавки, темряви чи висоти. Страх Божий означає з трепетом, повагою ставитися до Господа, з любові та поваги боятися втратити те відчуття повноти, благодаті, цілісності, правильності, страх втратити Бога», — йдеться у проповіді предстоятеля.
Епіфаній звертає увагу, що слово «страх» (грец. Фόβος — фовос) у давньогрецькій мові спершу не мало значення жаху, тремтіння (грец. τρόμος — тромос), а означало повагу. Є ж різниця: робити щось зі страху покарання (страх зносити муки) або через побоювання зробити боляче, образити, втратити — тут «страх» спричинений любов’ю — до людей, до Бога. Саме тому страх Божий робить людей не рабами, які чекають покарання, а люблячою родиною, в якій всі — брати і сестри, сини і доньки нашого Отця Небесного.
«Тільки страх Господній звільняє від страхів перед людьми. Саме через страх Божий людина пізнає любов. У далекому VI столітті преподобний авва Дорофей виділяв два види страху: початковий і досконалий. „Наприклад, хто виконує волю Божу через страх мук, той ще початківець, бо він ще не робить добра для самого добра, але через страх покарання. Інший же виконує волю Божу з любові до Бога, люблячи Його, власне, для того, щоб вгодити Йому; цей знає в чому полягає істинне добро, він пізнав, що значить бути з Богом, — пише святий подвижник авва Дорофей — …такий боїться Бога і виконує волю Божу вже не через страх покарання, вже не для того, щоб уникнути мук, але тому, що він, скуштувавши самої насолоди перебування з Богом, боїться відпасти, боїться втратити її. І цей досконалий страх, що народжується від цієї любові, виганяє первісний страх“. Ось чому апостол і євангелист Іоан Богослов каже, що „…довершена любов проганяє страх“ (1 Ін. 4: 18)», — резюмував предстоятель ПЦУ.
