Парафія Успіння Пресвятої Богородиці у волинському селі Шепель, яка нещодавно виборола право перебувати в ПЦУ, досі продовжує судитися з колишнім настоятелем, священником РПЦ в Україні (УПЦ МП) Миколою Іллюком, який відмовляється повертати громаді церковний будинок.
Важливо, що віряни не викидають священника на вулицю, адже йому є, де жити, — він володіє ще двома будинками у їхньому і сусідньому селах.
Про це Релігійній правді розповів протоєрей Віктор Ліпчик, якого Волинська єпархія ПЦУ призначила сюди настоятелем на прохання парафіян ще 2019 року.
Отець Віктор також пояснив, чому громада не поважає колишнього настоятеля від МП та як людям вдалося мирно перейти до ПЦУ.
За словами священнослужителя, парафіяни вже давно прагнули приєднатися до Української Церкви і піднімали цю тему у розмовах зі священником Миколою, але той завжди уходив від запитань. Але це була не єдина причина зміни церковної юрисдикції.
“Люди були незадоволені і його (священника, — ред.) особистим, моральним життям. Є недоліки, про які не хочеться говорити. Якби людина мала авторитет, то більшість була б за ним. А як людина втратила свій авторитет, то, відповідно, і такі наслідки настали”, – зауважив священник ПЦУ.
Тож коли Українська Церква отримала автокефалію, віряни, зважаючи на настрої, що панували у громаді, вирішили не зволікати і провели 10 лютого 2019 року збори щодо зміни юрисдикції. Більшість висловилися за перехід до ПЦУ. Решту питань щодо перереєстрації та нової редакції статуту ухвалили на других зборах, які відбулись 15 лютого після святкової служби на Стретіння, яку провів уже священник ПЦУ Віктор Ліпчик.
Серед представників релігійної громади лише близько двох десятків людей висловивлись за те, щоб лишитися з попереднім настоятелем у юрисдикції МП.
Оскільки прихильників РПЦ в Україні лишилося надто мало, протидіяти із застосуванням силових методів було нікому, а тітушок не звозили, то перехід громади відбувся спокійно. І навіть більше — протягом півроку, поки готувалися документи про перереєстрацію, віряни вільно користувалися храмом з новим настоятелем від ПЦУ Віктором.
Спокою громаді додало і те, що одразу після перших зборів храм опечатали для уникнення провокацій.
“Коли йшли перед святом Стрітення, щоб приготувати храм до святкового богослужіння, парафіяни ще раз зайшли до колишнього священника, просили, щоб він передав їм ключі. Але той відмовився. І люди змушені були вчинити заміну замків”, – розповів отець Віктор.
Він зазначив, що замки у храмі змінювали у присутності поліції та спеціалістів з волинського краєзнавчого музею та з музею волинської ікони, оскільки Свято-Успенська церква є пам’яткою архітектури.
“Відкрили храм, зайшли, спеціалісти все описали, що їх цікавило, потім парафіяни зробили інвентаризацію майна храму, а після того почали вже прибирати і готувати до богослужіння”, – пригадав настоятель.
Зараз, за словами отця Віктора, настрої у селі зберігаються такі самі, як були на початку процесу переходу до ПЦУ.
“Досі є деякі люди, які з острахом ставляться до переходу. Мовляв, а яка буде влада, а що суд вирішить. Можливо, коли завершаться усі судові справи, то люди вже зрозуміють, чия правда. Як такої ворожнечі між людьми немає, люди живуть мирно. Якщо і є якісь непорозуміння, то ніхто силу не застосовує, ні до чого не примушує, кожен має право обирати свою конфесію, свою віру.
Кому належить будинок священника
Навколо церковного будинку, в якому зараз проживає священник УПЦ МП Микола, зараз тривають судові баталії. Колишній настоятель не хоче з нього виселятися, каже, що має право на нерухомість “за терміном давності”, оскільки проживає тут вже більше двох десятків років. Натомість громада наполягає, що отець Микола оселився тут тимчасово і тільки тому, що став настоятелем цієї парафії.
З цього приводу влітку 2021 року віряни навіть проводили “хід ганьби”, щоб присоромити священнослужителя.
Як розповів РП отець Віктор, колись давно місцева парафія мала інший церковний будинок, який після війни відібрала радянська влада. У 90-ті парафія звернулася до влади з проханням, щоб їм повернули будинок. Оскільки у старій хаті вже проживали дві родини колгоспників, то громаді запропонували новий будинок із числа тих, що саме будувалися у селі для представників колгоспу. Громада погодилась. Саме у цей час до парафії призначили нового настоятеля — того самого священника Миколу. І коли новий будинок був зведений, він оселився там із родиною.
“І він від того часу уявив собі, що будинок має належати йому. Не перейшовши з громадою до ПЦУ, він і надалі проживає у тому будинку і судиться за те, щоб суд визнав право власності за ним, не маючи для цього ніяких підстав”, – зазначив отець Віктор.
Він додав, що за цей час священник УПЦ МП кілька разів намагався приватизувати будинок і землю, але марно.
Примітно, що парафіяни вже давно радили отцю Миколі не сподіватися на церковний будинок, а подумати про свою старість і родину й обзавестися власною хатою, яку зможе лишити дітям. Він так і вчинив – придбав такий самий “колгоспний” будинок по сусідству, але не напряму.
“Купила його теща, яка потім переписала будинок на свою дочку, тобто його матушку. Зробила подарунок”, – розповів настоятель ПЦУ.
Тож родина священника УПЦ МП має власний будинок і навіть не один, зауважив отець Віктор. За його словами, отцю Миколі належить хата у сусідньому селі Веселе, яку йому колись уже без посередників виділив колгосп.
До речі, багатий квадратними метрами священник МП має не тільки, де жити, а й де служити — велику кімнату у будинку, що записаний на матушку, вони обладнали для проведення богослужінь.