У день вшанування пам’яті святої великомучениці Параскеви-П’ятниці храмове свято відзначає громада унікальної духовної святині Львова – П’ятницької церкви (П’ятницький храм на Підзамче, м. Львів). Храм споруджений у найдавнішій частині міста, біля підніжжя Замкової гори (район Підзамче), на фундаментах храму княжої доби (ХІІІ – поч. XIV ст.), розповідає ПЦУ.
Грецькою мовою Параскева (від παρασκευή) означає «п’ятниця» – назву дня тижня, в який народилася свята великомучениця у ІІІ столітті. Тому згадану церкву у Львові парафіяни називають по-різному: храмом Параскеви-П’ятниці, П’ятницькою церквою, церквою святих П’ятниць… Остання форма множини використовується, скоріше, через те, що в іконостасі храму є дві ікони святої Параскеви: великомучениці Параскеви-П’ятниці (Іконійської) і преподобної Параскеви Сербської (Тирновської). А третя, колишня запрестольна ікона преподобномучениці Параскеви (ХVII ст.), розташована на північній стіні святині.
Ще в письмових джерелах ХV ст. згадується, що первісний храм був дерев’яним. Вже у 1443 році на його місці було зведено мурований храм. Нинішня ж П’ятницька церква споруджена на початку XVII ст. Майже одразу храм постраждав від великої пожежі 1623 р., під час якої вигоріло все передмістя. Тож у 1644 році коштом свата Богдана Хмельницького, молдавського господаря Василя Лупула, храм було відбудовано й освячено в наступному році. Отже, історія храму в його теперішньому вигляді сягає 377 років.
П’ятницька церква зберегла свій первісний вигляд храму-твердині: збудована у нижній частині з ламаного каменю, вона нагадує міцний бастіон з високою сторожовою вежею. Розміщення церкви на той час на околицях міста зумовило її оборонний характер, свідчення тому – товсті кам’яні стіни (близько 2 м) та бійниці у верхньому ярусі вежі.
Колись при цій церкві знаходилися шпиталь братства (яке існувало з 1665 р.), цвинтар, сад з городом, школа і помешкання священника. А в середині ХVІІІ ст. вона була найбагатшою з усіх передміських храмів, оскільки на той час мала «9 фелонів з дорогоцінних оксамитів, атласів, китайок, камхи, прикрашуваних сріблом, золотом, першорядної роботи; килими й покривала турецькі; срібні й позолочені хрести, лампи, таці, чаші, корони, ворота в коралях, дорогім камінню, сріблі. Хоругви були тільки дві, червоні, адамашкові». Храм також мав у власності готичну срібну кадильницю, гарно різьблені свічники (один з них виготовлений 1648 р.), а також антимінс, який пожертвував гетьман Іван Мазепа.
Багато дослідників відзначають унікальність іконостасу П’ятницької церкви, який є пам’яткою давньоукраїнського мистецтва, створений талановитими львівськими майстрами початку XVII ст. Шість рядів ікон, об’єднаних ажурною дерев’яною різьбою, свідчать про надзвичайну майстерність тогочасних малярів та різьбярів. Це – одна суцільна дерев’яна архітектурна конструкція, яка органічно об’єднує понад 70 ікон. В іконах празничного та страсного циклу чи не вперше в історії українського іконопису використано як тло конкретні елементи ландшафту та архітектури.
