Запорізький священник Ігор Савва, який у 2019 році перейшов від УПЦ МП до ПЦУ, презентував свою книжку про досвід перебування в Московському Патріархаті.
Про це повідомляє Радіо Свобода.
Книга, що постала на основі нотатків, спогадів та записів щоденника – це все про «Вихід» Ігоря Савви. Ідею почати записувати, що відбувається довкола нього авторові свого часу подала його дружина Еліна Савва. Під час презентації вона була у першому ряду слухачів.
«Побачивши мій стан, каже «Можливо краще було б не депресувати, не в алкоголі шукати якоїсь розради, вихід, а просто записувати. Прийти додому після якогось зібрання, діалогу, якоїсь розмови і просто записати». І я ось писав цю книгу, щоб просто не з’їхати з глузду деякий час, просто, щоб зберегти себе як людину. Бо ще з 2004 року, навіть не 2014 року, був такий час, що в церкві ставали явними такі речі, про котрі я не замислювався, але вийшли на перший план, і ти не знаєш, що з цим робити», – ділиться Ігор Савва.
Відповідно священник називає видання історією зростання і дорослішання людини в церкві. «Вихід» охоплює період з початку приходу священника до УПЦ МП у 90-х роках і до його виходу разом з вірянами з цієї церкви.
У книзі – і про «ціну» і залаштунки церковних благодійних заходів, про неофіційне ставлення до формально підтриманої церквою ініціативи одного з запорізьких священників вести службу українською, і про сам процес виходу Ігоря Савви зі своїми вірянами з УПЦ МП. Під час презентації книги він зазначив, що коли писав, то не мав на меті когось і щось викривати.
«Хтось свідомо, хтось менш свідомо включений у цю всю гру не релігійну, чисто ідеологічну. Але так ось ми з ними прожили. Багато хто з них шукав Бога. Знайшов щось друге, але шукав Бога. Тому я не хотів би когось викривати чи якісь факти такі оприлюднювати. Я просто писав про себе, як я це сприймав», – говорить священник.
Також пояснює, чому книга відкривається словами «Усі персонажі вигадані, проте їхні слова та вчинки достовірно запозичені мною з реального життя».
«Я не хотів би, щоб ці персонажі зв’язувались з конкретними людьми. Хоча так у них є прототипи. Все рівно вони у моїй уяві і у моїй психіці, у моїй душі вони все одно трансформувались. Але я хотів записати кожне слово якомога точніше тому, що це дуже важливо передати ту атмосферу в церкві», – каже Ігор Савва.
Автор розмірковує над тим, чому в УПЦ МП постала відповідна атмосфера.
«Російська церква, на жаль, була так довго ідеологічним придатком імперії, що вона дуже болісно це від себе відриває. Я з 90-х років це спостерігав, але я ж як людина виділяю головне і другорядне. А хтось може не може. І йому старці кажуть, що в церкві саме головне, щоб Росія з Україною була разом, то він не може відділити хто ті старці – може старі діди, а може духовні люди. Хто його навчить?» – зауважує священник.
На сьогодні книга Ігоря Савви «Вихід» є єдиним автобіографічним виданням в Україні, що оповідає про внутрішню атмосферу та закулісне життя УПЦ МП.
