27 вересня – Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, друге велике дванадесяте свято у новому церковному році. Це день суворого посту.
Про це розповідають в ПЦУ.
Під час Бдіння святково прикрашений Хрест виноситься на середину храму, де урочисто воздвигається (підноситься) священнослужителем по сторонах світу. Після завершення Літургії всі священнослужителі виходять в центр храму і співаючи Тропар: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє Воскресіння Твоє славимо», тричі кланяються Хресту до землі. Всі моляться і разом з ними творять земні поклони. Це єдиний випадок, коли покладаються земні поклони в Господське дванадесяте свято. Хрест лежить на аналої до 4 жовтня – дня віддання свята, а потім священник заносить його у вівтар.
А щодо сенсу – що саме ми відзначаємо в цей день? Адже ми завжди високо шануємо Хрест Господній і поклоняємося йому, осіняючи себе хресним знаменням.
Особливе поклоніння Хресту в день цього свята ми звершуємо з нагоди відомої історичної події, а саме – віднайдення й урочистого прославлення Хреста Господнього, яке сталося у першій половині IV століття. Символіка згаданого богослужіння є нагадуванням про те, давнє, Воздвиження, коли віднайдений Хрест Господній Патріарх урочисто підносив над народом, що збігся, почувши про радість знайдення святині.
Як свідчить Священне Передання, Хрест був знайдений 326 року в Єрусалимі. В той час імператор Костянтин Великий бажав віднайти Хрест, на якому був розіп’ятий Господь наш Ісус Христос. З цією метою він направив до Єрусалиму свою матір – святу царицю Олену, і Промислом Божим Животворчий Хрест нею був віднайдений.
Вшановуючи Хрест Господній, ми урочисто прославляємо Спасителя, а також нагадуємо собі і про наш обов’язок – взявши хрест свій, слідувати за Христом. І хоча шлях цей не є легким, однак всякий, хто йде ним, у силі цього смирення здобуває собі підтримку, зміцнення та спрямування.
