В УПЦ МП заявляють, що автокефалія не потребує наявності такого документу, як томос, і що цей документ є ідентичним “грамоті”, яку вони отримали від Патріарха РПЦ Олексія.
Слабких місць у «Висновку релігієзнавчої експертизи Статуту про управління УПЦ» чимало. Про це зазначає учений секретар КДА архімандрит УПЦ МП Митрофан (Божко) у своєму огляді «Висновку релігієзнавчої експертизи Статуту про управління УПЦ МП».
За його словами, експертна група говорить лише про необхідність «томосу» для автокефалії і протиставляє його «грамоті». “Але ці поняття є ідентичними, різниця полягає лише у грецькій та слов’янській мові цієї назви. Це видно з того, що Грамота 1990 року, надана УПЦ, в різних редакціях Статуту РПЦ з 2000 до 2017 року називалася томосом”, – стверджує представник УПЦ МП.
Він заявляє, що історично документи, які надавали статус автокефалії, необов’язково мали таку назву.
“Наприклад, утвердження автокефального і патріаршого статусу РПЦ підтверджено документами під назвою «уложенна грамота» 1589 року, «томос про діяння» собору 1590 року, «соборне діяння» 1593 року. Коли РПЦ дарувала автокефалію Православній Церкві в Америці в 1970 році, цей документ називається «томос», але надання автокефалії Польській Церкві в 1948 р. та Чехословацькій Церкві в 1951 р. закріплювалося «актом». Саме це слово тотожне слову «діяння» (собору, синоду тощо).
Якщо поглянемо на східні патріархати, то в них взагалі немає томосу: їхній статус був закріплений рішенням Вселенських Соборів без якогось особливого документу. У випадку з Кіпрською Церквою в тому ж 8-му правилі ІІІ Вселенського Собору говориться: «Кожен митрополит, щоб особисто переконатися, без перешкод може взяти список цієї постанови». Нашими словами — це «виписка з протоколу».
З цього можемо зробити висновок, що автокефалія не потребує наявності такого документу, як «томос», і тим більше лише з такою назвою. Головне — аби було прийнято відповідне соборне рішення. А в якій формі це рішення буде оформлене й повідомлене — справа технічна і другорядна”, – заявляє він.
Архімандрит стверджує, що вживаючи поняття «повна канонічна самостійність», «адміністративна незалежність» та їм подібні, УПЦ МП виражає ними набагато більше, ніж всеправославно невнормоване поняття «автокефалія».
“На підставі прийнятих рішень та конкретних дій Собору, Собору єпископів, Священного Синоду та Предстоятеля немає жодних підстав видавати відносини Української Православної Церкви з Московським Патріархатом як відносини «між частинами і цілим», як це стверджує Висновок”, – каже він.
