Ця свята жила у ІІІ столітті після Різдва Христового, в місті Іконія в Малій Азії (нині це місто Конья в Туреччині, в центральній частині Анатолії). Народилася вона в родині побожних батьків, які кожну п’ятницю – день добровільних і жертовних страждань Господа нашого Ісуса Христа – завжди відзначали постом, молитвою і милостинею.
Донечка народилася у них саме в цей день, тож вони вирішили назвати її Параскевою, що з грецької означає «п’ятниця», розповідають в ПЦУ.
Рано свята Параскева осиротіла. Багату спадщину, що залишилася після батьків, вона роздала на справи благодійності, допомагала бідним і приймала мандрівників. Досягши повноліття, Параскева прийняла обітницю дівоцтва і дбала про поширення віри Христової серед язичників. Істинна віра, підкріплена справами милосердя святої діви, навертала у християнство багатьох поган. Звісно, це не подобалось тодішній язичницькій владі.
За відмову святої Параскеви принести жертву ідолам, вона була піддана жорстоким катуванням. Її били, підвішували на дереві, роздирали плоть до кісток залізними цвяхами. Потім її ледь живу кинули до в’язниці, але Бог не залишив мученицю і зцілив її. Побачивши чудесне зцілення, воєначальник ще більше розізлився і знову наказав катувати Параскеву, палити смолоскипами, а потім відтяв їй мечем голову. Християни поховали тіло святої Параскеви. На другий день воєначальник виїхав на полювання, але його кінь раптово розлютився і скинув його в яр, де він забився і вмер.
Свята ж душа великомучениці діви Параскеви відійшла до Господа, а від чесних мощей її подавалося багато зцілень хворим. В народі святу Параскеву шанують як заступницю жінок, покровительку рукоділля, цілительку душевних і тілесних хвороб.
