13 лютого Православна Церква України вшановує святого благовірного князя Костянтина Острозького.
Йдеться про Костянтина-Василія Острозького, молодшого сина князя Костянтина Івановича Острозького, який був одним з найвидатніших полководців та військових стратегів XVI століття і який прославився багатьма переможними битвами, в тому числі й проти Московії. Його сина за тогочасною княжою традицією назвали на честь славного батька, Костянтином, а у хрещенні він отримав ім’я Василій, розповідають в ПЦУ.
Здебільшого від батька, який обіймав високі посади у Великому князівстві Литовському і розширював свої володіння за рахунок військових звитяг, Костянтин-Василій отримав чималий спадок. А після одруження з Софією Тарнавською благовірний князь отримав значні маєтки й на Галичині. Зрештою, на середину 70-х років XVI століття в його руках опинилися величезні володіння, які охоплювали значну частину території сучасної України. Йому належала третина земель історичної Волині (зараз це переважно землі Рівненської, Хмельницької та Тернопільської областей), 14 міст і більших поселень з округами на Київщині, 8 – на Брацлавщині, 4 – на Галичині, 32 – на території сучасної Польщі.
Князя Костянтина-Василія Острозького вважали найбагатшою людиною не лише тодішньої Речі Посполитої, а й усієї Європи: його річний прибуток становив 10 мільйонів золотих, він утримував постійне військо чисельністю 15-20 тисяч чоловік, чого не кожен тогочасний європейський правитель міг собі дозволити. 1560 року король Польський іменував його воєводою київським, і ним князь Костянтин Острозький пробув 48 років, до свого упокоєння в 1608 році. Саме тому цього володаря по праву називали «некоронованим королем Руси».
Своїм стольним градом князь обрав Острог – місто, з якого вже на початку 70-х років XVI століття розпочалося наше церковно-культурне національне відродження. Там він заснував першу в Східній Європі вищу школу – Острозьку академію. Вихованці цієї школи пізніше стояли біля витоків школи Київського братства й Києво-Могилянської колегії.
За кошти Костянтина-Василія Острозького була видана Острозька Біблія. Це, по суті, перше в Європі критично-наукове видання біблійних книг, укладене на основі різних текстів. Подібного роду видання в Західній Європі з’явилися лише в 90-х роках ХVІ століття, тобто через десятиліття після появи Острозької Біблії. Саме ця Біблія стала текстом для християн, котрі використовували в богослужінні церковну слов’янську мову. У своїй передмові князь просив усіх слов’ян прийняти Біблію, прийняти «не як дар земний, а як дар небесний».
Загалом князь Костянтин Острозький був покровителем Православ’я на наших землях в часи Речі Посполитої. Він був фундатором численних церков, монастирів і навіть мріяв про те, чого Церква України досягла нині – автокефалію.
Благовірний князь виступив на захист Української Православної Церкви саме тоді, коли їй загрожувало повне підпорядкування престолу в Римі. Він брав активну участь у тогочасній церковній полеміці, відстоюючи право існування на наших землях православної віри, прийнятої в час Хрещення України-Руси, відкидаючи пропозиції часткової місцевої унії, вважаючи її шкідливою для Церкви.
Завдяки наполегливості та під охороною князя відбувся православний Берестейський собор, який відкинув підписану єпископами Терлецьким і Потієм унію з Римським престолом та ствердив вірність Київської митрополії Православній Церкві та Вселенському Константинопольському Патріарху. Коли на православних розпочалося гоніння, благовірний князь був глибоко вражений відступом від православʼя багатьох владик і все одно захищав «людей грецького закону» на сеймі. Однак становище православних після Берестейської церковної унії стало насправді нестерпним і частково поліпшилося лише в Могилянську добу.
Здоров’я похилого літами князя згасало, підірване непримиренною боротьбою за права церковні. Він дожив до глибокої старості, не зрадивши святому православ’ю. Благовірний князь спочив у Бозі 13 лютого 1608 року, маючи 81 рік земного життя. Був канонізований у 2008 році і відтоді шанується як святий благовірний князь.
