Предстоятель ПЦУ Митрополит Епіфаній виклав свої роздуми про те, що таке справжня любов.
За його словами, «гімн любові» святого апостола Павла, що викладений в його Першому посланні до коринфян, є одним із найбільш цитованих фрагментів Нового Завіту. За всю історію людства так багато всього було написано і сказано про любов, що, здається, нічого нового ми вже не почуємо. Але саме ці слова Писання є основою, яка спрямовує нас до істинного розуміння любові. Тож яка вона, справжня любов?
“У повсякденному житті слово «любов» найчастіше позначає почуття, певну емоцію, переживання. Але зверніть увагу: апостол нам характеризує любов через дію! Він показує її прояв у вчинках, у тому, як саме поводяться ті, в кому живе любов.
Фактично, кожне слово з цього «гімну любові» розкриває нам діяльну ознаку справжньої любові.
«Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається, не безчинствує, не шукає свого, не гнiвається, не замишляє зла, не радiє з неправди, а радіє iстинi; усе покриває, всьому йме вiру, всього сподiвається, все терпить. Любов нiколи не минає, хоч i пророцтва скiнчаться, i мови замовкнуть, i знання зникне. Бо ми частинно знаємо i частинно пророкуємо; коли ж настане досконале, тодi частинне припиниться» (1 Кор. 13: 4 – 10).
Любов довготерпить: вона не поспішає, не квапиться, не робить нерозумних речей; вона є стійкою до перепон і випробувань. Любов є не просто терпеливою, а довготерпеливою – тобто володіє достатньою силою і мужністю, готовністю і наполегливістю йти до своєї мети, аж до перемоги.
Любов милосердствує: вона співчуває, жаліє, вболіває, береже, не засуджує, не звинувачує. Милосердя – це діяльне прагнення допомогти кожному, хто має в цьому потребу.
Любов не заздрить: любов переповнює світлими почуттями настільки, що ними хочеться ділитися з іншими, радіти, тішитись, але ніяк не заздрити, не бажати чужого, не сумувати через благо ближніх.
Любов не вихваляється: вона не має на меті похвалитися, щоби підвищити, вирізнити себе над іншими; навпаки – справжня любов підносить якраз інших.
Любов не пишається: де є гордість, егоїзм – там нема істинної любові; пиха і гордість створюють ілюзію самодостатності, певної самозахищеності, де інші – вороги, які можуть цю ілюзію зруйнувати. Любов же, навпаки, вільно визнає свою недосконалість, потребу в інших людях, бачить їхню цінність.
Любов не безчинствує: любов не прагне до руйнування, порушення порядку, сварок, колотнечі; саме коли не вистачає любові, тоді виникають усякого роду безчинства, суперечки, агресія, насилля.
Любов не шукає свого: вона не прагне власної вигоди, не ставить власне «я» на перше місце; вона настільки переповнена душевними щедротами, що прагне ділитися з усім світом. Саме з цієї точки зору любов завжди жертовна, а не егоїстична.
Любов не гнiвається: вона умиротворює, а не збурює роздратування і невдоволення та гнів. Саме через гнів стається у світі багато лиха: псуються стосунки, виникає насилля, руйнуються сім’ї, розпалюються конфлікти. Любов же конфлікти примирює.
Любов не замишляє зла: любові не притаманні заздрість, осудження, образи і злопам’ятство. Той, хто любить, «мислить» інакше – доброзичливістю, співчуттям, ніжністю, подякою.
Любов не радiє з неправди: брехня, обман, інтриги, наклепи тощо живляться, насамперед, страхом, а де є страх – там немає любові. «У любовi немає страху, але довершена любов проганяє страх, бо страх має муку» (1 Ін. 4: 18).
Любов усе покриває: любов – це захист, це турбота і піклування, це покров від слабкостей і страхів цього світу. Покрити любов’ю – не значить щось сховати; це значить убезпечити, вилікувати, доповнити, захистити.
Любов всьому йме вiру, всього сподівається, все терпить: віра дає нам міцну опору, освітлює шлях і прибирає сумніви, страхи. Надія немислима без віри, а істинна віра неможлива без жертовної любові до Бога і ближніх. Ми всі Богом покликані до цього, саме тому ми так прагнемо вірити, надіятись і любити.
Весь світ тримається на любові. Власне, Бог сотворив цей світ не з необхідності, а з любові. І досі життя тому й продовжується, бо є Любов, інакше все б зупинилося, загинуло. Любов для життя необхідна, як повітря. Вона підносить, втішає, окрилює, дає сили, допомагає нам, дарує надію, віру. Не вимагайте любові від інших, спершу – любіть самі! І як заповідав нам святий апостол Павло: «Усе у вас нехай буде з любов’ю» (1 Кор. 16: 14)”, – зазначив Предстоятель ПЦУ.
