Сьогодні Православна Церква України вшановує одну з найвідоміших у християнському світі православних святинь. Чудотворний образ зберігається у Свято-Успенській Почаївській лаврі.
Його історія, як і традиції вшанування, є однією з найяскравіших сторінок духовного буття українського народу, розповідають у ПЦУ.
Точне походження ікони залишається таємницею, проте відомості про неї сягають XVI століття, коли вона потрапила до України завдяки Анні Гойській (або Ганні Гостській), вдові луцького земського судді. За переказами, саме завдяки цій іконі у 1597 році зцілився її сліпонароджений брат Филип Козинський, і відтоді образ отримав особливу пошану.
У селі Орля (нині хутір Вірля Кременецького району) Анна Гойська володіла замком, що, на жаль, не зберігся до наших днів. Саме там певного часу зупинився з візитом грецький митрополит Неофіт, який подарував господині святу ікону. Вже незабаром, у 1597 році, від цього образу сталося чудо – зцілення сліпонародженого брата Анни, Филипа Козинського. На місці колишньої замкової каплиці, де, ймовірно, й звершилось це чудо, нині підноситься храм і діє монастир Православної Церкви України.
Ця ікона стала духовним серцем Почаївського монастиря, якому Анна Гойська передала значні землі та кошти для його підтримки. Вона також наполягала на збереженні православної віри, заклавши основи для подальшого розвитку монастиря. Саме тут, з її ініціативи, з’явився ігумен преподобний Іов Почаївський – великий духовний наставник.
У 1623 році спадкоємець Анни Гойської, Анджей Фірлей, який сповідував кальвінізм, напав на монастир і пограбував його, зокрема викрав Почаївську ікону. Однак у 1644 році він повернув святиню – за однією версією, за порадою ігумена Іова, щоби врятувати дружину від тяжкого душевного розладу. Інша версія свідчить, що понад два десятиліття тривала судова тяганина у Коронному трибуналі в Любліні, який зрештою виніс рішення на користь преподобного Іова і зобов’язав повернути ікону до монастиря.
З цією іконою пов’язано безліч випадків чудесних зцілень – як тілесних, так і духовних. Почаївський образ Богородиці надихнув створення численних списків, що нині прикрашають наші храми. Один з них увінчує Царські врата центрального іконостасу Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві. Молитва до Богородиці перед Її чудотворним Почаївським образом постійно лунає за недільним богослужінням в соборі.
І донині Почаївська ікона Божої Матері є джерелом сили і натхнення для багатьох людей. Вона нагадує нам про неперервність Божої любові, підтримку у випробуваннях і непохитну надію на спасіння.
